5. Закінчення  

 

У світлі цих роздумів духовне керівництво неможливо нічим замінити, особливо в сучасній культурі, яка працює на загублення сучасної людини. Ілюзії завжди супроводжували людину, але в ситуації шоку, спричиненого раптовим виникнення плюралізму після епохи тоталітарного «ведення за ніс», пропозиція моделі особи епохи просвічення є повністю неадекватною, бо, обдурюючи можливістю самотньої реалізації автономії, фактично залишає людину одну і безборонну перед усім, що домагається її свободи. Не суспільство губиться, а індивідуальна людина неспроможна «автономно» себе окреслити в шумі пропозицій, що домагаються її свободи. Духовне керівництво не тільки допомагає людині впорядкувати себе, але в розпорошене і дезорієнтоване суспільне життя вводить нові знаки й надії.