5. Закінчення
У світлі цих роздумів духовне керівництво
неможливо нічим замінити, особливо в сучасній культурі,
яка працює на загублення сучасної людини. Ілюзії завжди
супроводжували людину, але в ситуації шоку, спричиненого
раптовим виникнення плюралізму після епохи тоталітарного
«ведення за ніс», пропозиція моделі особи епохи просвічення
є повністю неадекватною, бо, обдурюючи можливістю
самотньої реалізації автономії, фактично залишає людину
одну і безборонну перед усім, що домагається її свободи.
Не суспільство губиться, а індивідуальна людина
неспроможна «автономно» себе окреслити в шумі пропозицій,
що домагаються її свободи. Духовне керівництво не тільки
допомагає людині впорядкувати себе, але в розпорошене і
дезорієнтоване суспільне життя вводить нові знаки й
надії.

|