ДУХОВНІСТЬ - Духовне супроводження Part 8

У попередньому розділі ми бачили, яким важливим є розуміння. Тепер я представлю, як його застосовувати на практиці. Хто хоче розмовляти з кимось про віру, спершу повинен встановити особистий зв’язок, аби уможливити спілкування. Повинен також розуміти, що інша людина хоче йому сказати, і ясно дати зрозуміти, що його інформація сприйнята властиво і без застережень. Співрозмовникові потрібна певність, що його мову добре зрозуміли й сприйняли. Тільки тоді він насмілиться говорити про себе, про своє релігійне життя і про стосунки з Господом.

Тут йдеться про налаштування. Оскільки наше налаштування впливає на наші відповіді, то ми звертаємо увагу на спосіб, у який щодня реагуємо на повідомлення. Єдиною метою цього аналізу нашої поведінки є вироблення підходу, який сприятиме духовній розмові. Якщо ми його вже засвоїли, то тоді можемо забути про правила, хоча вони ще можуть пізніше бути мірою того, наскільки усвідомлено ми практикуємо поставу зрозуміння.

Послухаймо молоду дівчину, яка має труднощі з участю в недільній месі. Подам п’ять відповідей, типових для різних постав щодо меси. Спершу вибери відповідь, яку би ти сам дав, а інші впорядкуй згідно зі своєю поставою. Йдеться не про об’єктивний порядок, а про твою особисту думку.

Я вже довший час не ходжу на месу. Для мене вона довга й нудна. Такий порожній ритуал не має для мене сенсу. Проповіді відірвані від дійсності, а люди ходять тільки за звичкою або з обов’язку, але розпорошені й знуджені. І тому я дуже рідко буваю на месі. Колись я ходила охоче, але тепер вона для мене нічого не значить. Краще на неї не ходити.

1. Розумію, що не хочеш ходити на месу, але ми, католики, маємо цей обов’язок. Занедбувати його є гріхом, який віддаляє від Бога.

2. Правда така, що ти віддалилася від Бога, і тому не хочеш ходити на месу. Твій бунт, мабуть, має причину в інших конфліктах.

3. Кожний переживає моменти, коли Бог здається далеко. Але криза проходить і ми знову знаходимо свою дорогу й часом розуміємо її краще, ніж до того. Твої труднощі не такі великі.

4. Чи ти не пробувала піти в інший храм, може там кращі проповіді?

Випиши відповіді в послідовності, в якій ти би їх уділив. Я коротко поясню кожну з них.

Перша відповідь – оцінна. Вона конфронтує поведінку Марії з католицькою моральністю. Відповідь вказує на невідповідність поведінки Марії поведінці, якої вимагає Церква. Ця відповідь – осудження.

Марія почувається засудженою незрозумілою для неї заповіддю. Ми граємо роль судді, тобто того, хто має перевагу. Марія відчуває себе негідною, менш вартісною, осудженою. Відчуває не зрозуміння, а небезпеку, яка походить від судді й його принципів. Вона втрачає почуття безпеки, довіра затухає, стосунок із співрозмовником стає напруженим. Тепер їй важче щось говорити про свої відчуття.

Друга відповідь – інтерпретація. Не займається тим, чи її поведінка відповідна, чи ні. Повчає Марію і хоче звернути її увагу на щось, чого вона ще не розуміє. Відповідь також вказує на те, як Марія повинна бачити свою ситуацію, аби розпізнати глибші чинники, які на неї впливають.

Ця відповідь гірша від першої, бо ставить під сумнів особисту незалежність і відповідальність Марії. Співрозмовник повідомляє їй те, чого вона не помічає. Якщо хтось інший відкриває їй неусвідомлені процеси в ній, то вона почувається зданою на долю і втрачає почуття безпеки.

Третя відповідь – підтримка, щоб Марія почувалася безпечно, щоб її заспокоїти і зняти з неї страх. Ця відповідь говорить, що її неспокій безпідставний, що вона непотрібно створює собі труднощі, що її проблема не така велика, як вона собі уявляє. З часом проблема вирішиться – як це було у багатьох випадках.

Така відповідь – це намагання приспати чуйність Марії до її проблеми, але вона її бачить. Бажане заспокоєння вимагає високої ціни: вимагає, щоб Марія зреклася свого сприйняття і самостійності, а оперлася на безпеці, яку їй пропонує хтось інший, і вона не відчуває цієї безпеки. Девальвація її почуттів ставить під сумнів її розуміння, зменшує віру у свої сили й спонукає довіритися чужому розумінню, яке вона не може перевірити.

Четверта відповідь – це питання з наміром вияснити дальші обставини. Воно звертає увагу на те, що проблема складніша, ніж Марія вважає.

Часом таке вияснення допомагає, але воно також може перешкодити більшій довірі. Якщо питання торкне якусь болючу тему, про яку Марія ще не хоче розмовляти, то воно стає безпосередньою непередбаченою небезпекою.

П’ята відповідь найбільш позитивна. Вона відображає те, що Марія розуміє свою трудність. Співрозмовник допомагає їй і дивиться її очима. Намагається помітити й зрозуміти те, що Марія йому переказує. Проявляє вразливість, бо приймає слова Марії згідно з її наміром. Не осуджує, не порівнює, не інтерпретує, а акцептує її і супроводжує в її пошуках.

Це пробуджує в Марії почуття, що її розуміють, пробуджує в ній довіру, що вона може сказати більше, відчуває, що може виражати свої почуття. Це допомагає їй помітити свій стан, завдяки чому може наново сформулювати свої оцінні судження. Оскільки вона не відчуває загрозу, то її страх зменшується, відчуває, що її розуміють, акцептують і люблять.

Розглянемо ще кілька прикладів. У трьох наступних прикладах подаємо п’ять відповідей: осудження, інтерпретація, підтримка, вияснення, відображення. Не подаємо їх у визначеному порядку, щоб ти сам зміг окреслити і занотувати вид відповіді. Відповідь знайдеш в кінці прикладів.

Я не погоджуюся з нормами Церкви. Священники, не маючи подружнього досвіду, визначають нам норми. Як це можливо, що сучасна Церква така закостеніла – що доводить енцикліка Humanae vitae? Це середньовіччя, яке вже ніхто не приймає.

1. Мабуть ти й тут узагальнюєш. Це нагадує твою поведінку стосовно батька. Ти завжди бунтувався проти нього.

2. Чи ти взагалі вивчив енцикліку й зрозумів усі можливості, які вона залишила, не вирішивши?

3. Розумію, що ти зараз у дуже важкій ситуації, але вірність Церкві вимагає прийняти її навчання. Бунт не можна погодити з християнськими переконаннями.

5. Розумію, що говориш, але важливість енцикліки не можна переоцінити, бо Церква залишає багато відчинених дверей.

Наша молодіжна група супер! Зустрічаємося щотижня і добре чуємося: розмовляємо, дискутуємо. Завжди вибираємо якусь тему: дружба, віра тощо. Під час цих зустрічей я багато чого навчився. Минулого літа ми їздили в табір. Цього року хочемо працювати і щось зробити для вбогих.

2. Продовжуйте так далі, надіюся що все добре розвиватиметься.

4. Ви, молодь, маєте потребу бути разом, щоби не відчувати самотність.

5. Молодіжна група – це справді добра справа, особливо тоді, коли робите щось корисне. Вчіться допомагати ближнім.

Зауважмо, що Петро не має жодних проблем, не скаржиться і не шукає вирішення. Хоче тільки поділитися своєю радістю. І тому оцінна відповідь містить позитивний осуд. Цей осуд не небезпечний, як у випадку негативного, але все-таки є осудом. Той, хто видає осуд, стає суддею над іншими, бо порівнює їх з нормами. Інтерпретація може бути помилковою або невластивою. Властивою є натомість відповідь відображення, бо акцептує те, що було сказано.

Сюзанна, 53 роки, заміжня, має трьох синів студентського віку:

Сьогоднішня молодь погана. Взагалі не має віри. За моїх часів ми кожної неділі йшли з батьками на месу, а сьогодні… нею повністю нехтують. Молодь загалом відкидає Божі заповіді, і навіть не шанує Бога Отця. Молодим здається, що завдяки університетським студіям уже все знають. Висміюють навіть тих, які виконують обов’язки перед Богом.

1. Пані Х, не можемо осуджувати сучасну молодь. Вона живе в іншому світі. Якщо ми її зрозуміємо, то, може, вона змінить свою поведінку.

4. Так, пані Х, але загалом не так вже й погано. Молодь любить так балакати, але насправді вона не така радикальна, як видається. Коли закінчать навчання й самі почнуть заробляти на життя, тоді почнуть думати інакше.

5. Пані Х, молодь видається поганою, але варто би було прикласти зусиль і зрозуміти, може вона сміється зі старших тому, що бачить їхню нетолерантність.

Відповіді подані в наступній послідовності:

	ДРУГИЙ ВИПАДОК	ТРЕТІЙ ВИПАДОК	ЧЕТВЕРТИЙ ВИПАДОК
Осудження	3	5	1
Інтерпретація	1	4	5
Підтримка	5	2	4
Вияснення	2	1	2
Відображення	4	3	3

У цих прикладах ми можемо помітити різницю між відповідями, які стосуються внутрішнього життя іншої людини, і зовнішніх обставин. Бачити когось із перспективи його глибини – то брати до уваги весь його досвід, чуттєві враження, спостереження, уявлення і спомини так, як вони з’являються в його свідомості. Справжнє розуміння іншої особи полягає у тому, щоб ми занурилися у світ її переживань і сприймали їх так, ніби самі це переживали. Не йдеться про повну ідентифікацію, бо розуміємо різницю: я не є іншою людиною. Натомість бачити когось із перспективи зовнішніх обставин – це звертати увагу на об’єктивний зміст його висловлювань, тобто розглядати його повідомлення зі своєї точки зору. У такий спосіб ми дивимося на матеріальні предмети, які не мають жодної суб’єктивності. Дивитися на людину у такий спосіб, не беручи до уваги її суб’єктивність, означає вчинити її предметом.

У розмові на тему віри дуже важливо налаштуватися на глибину співрозмовника. Припустімо, хтось говорить:

- Але Бог існує – такою би була об’єктивна відповідь.

- Не віриш в існування Бога – це відображення глибини співрозмовника.

Різниця очевидна. Перша відповідь веде до дискусії й відразу збуджує вороже ставлення; друга відповідь поглиблює довіру, бо тільки відображає повідомлення.

<< Previous 1... 5 6 7 [8] 9 Next >>