3. Поради
Я хотів би закінчити цей розділ кількома вказівками, які підсумовують сказане вище і подають практичні висновки. Вчися помічати, коли і на якій відстані ти перебуваєш від співрозмовника – що перешкоджає вам обом вийти з себе дальше, ніж на то дозволяють визначені вам ролі, а коли ваші взаємини дають можливість передавати більше про себе самих. Поміркуй, чи в якійсь безстресовій ситуації ти не відокремлюєшся, і у такий спосіб непотрібно не звужуєш спілкування з друзями. Зверни увагу, чи щось, що ти пережив особисто, не описуєш загальними фразами або чи маєш сміливість про це свідчити. Іншими словами, чи говориш про теоретичні наслідки якогось досвіду, чи описуєш сам досвід і пов’язані з ним враження. Різниця суттєва, бо тільки в другому випадку слухачі беруть участь у твоєму досвіді. Зверни увагу на рівень довіри, яку відчуваєш від співрозмовника. Ніколи не говори більше, ніж можеш невимушено говорити згідно зі своїми враженнями. Якщо не відчуваєш достатньої довіри, то перестань говорити про себе, спробуй змінити атмосферу, або в такому разі ніхто не може нічого про себе говорити. Спробуй слухати уважно й попроси інших робити так само, поки не зміниться тон розмови. Якщо ти схильний завжди говорити про себе негативно, то виробляй звичку говорити про себе позитивно. Якщо любиш хвалитися, то часом визнай якусь свою ваду. Життя не є ані постійно рожевим, ані завжди наповненим катастрофами. Вчися щось
говорити про свій релігійний
досвід. Під час уроку
релігії, зустрічей чи іншої
душпастирської діяльності
пробуй створити атмосферу, в
якій після відповідного
приготування учасники
зможуть прийняти свідчення
віри. Зроби постанову
говорити про свій релігійний
досвід. Навчися говорити про
Ісуса Христа.
| ||