9. Не переривати пауз в розмові
У цій фазі розмови, коли співрозмовник ділиться своїми почуттями й заглиблюється в них, говорить помалу. Хто тільки теоретично, ідеологічно чи по-іншому говорить тільки з голови, говорить швидко. Хто звіряється з чогось дуже особистого, говорить дуже помалу. При цьому можуть з’являтися паузи. Важливо не переривати ці паузи, бо в паузах співрозмовник дуже інтенсивно працює з самим собою. Коли мовчить вже три чи чотири секунди, то не можна відображати, поки знову не почне говорити. Часто трапляється, що після трьох чи чотирьох секунд тиші він сприймає якесь допорогове почуття, і в той час до голови приходить якесь добре відображення. Не можна його висловлювати, бо перерветься внутрішня праця співрозмовника. Часто не ясно, чи співрозмовник ще зосереджений на собі, чи вже зайнятий чимось іншим. Слід прийняти, що заглиблений в себе. Двадцять хвилин тиші – це не рідкість, коли співрозмовник інтенсивно працює. Ці паузи – найважливіші моменти розмови. Саме тоді проявляється, чи розмовляємо для самих себе, чи ми присутні для іншого. Я
часто чув історії, які, на перший погляд,
видавалися дивними. До прикладу, про якогось
пароха, який старанно готував проповідь, а
потім раптово загубив провідну нитку і
упродовж хвилини не міг нічого сказати.
Врешті знайшов нитку і довів проповідь до
кінця. Потім в захристії хтось підійшов до
нього й подякував за проповідь. Коли парох
запитав, що йому сподобалося, той відповів:
«Мовчання. У цій тиші раптово я зрозумів
свою ситуацію». Важливо не пояснювати іншому
його проблеми. Він їх зрозуміє зсередини.
Зсередини приходить інтуїція, яка переважає
ясність нашого розуміння.
| ||