8. Швидке й повільне говоріння
Якщо хтось у контакті зі своїми почуттями, то говорить повільно. Хто говорить швидко й безперервно, той не має цього контакту. Його треба перевести від думки до почуття. Найефективніший спосіб – відображення його почуттів. Якщо хтось насміхається зі свого сусіда, то слід відобразити: «Злостишся на нього». У такий спосіб він може помалу дійти до своїх почуттів. Це довший процес, але він окупиться. Є
люди, які говорять так швидко і безперервно,
що взагалі не можливо вставити жодного
слова. Переважно говорять під впливом
внутрішнього тиску й незадоволення, але не
усвідомлюють цього. Можуть навіть говорити
через почуття, але все це відбувається у
їхніх головах, а не в серці. Також майже не
слухають, а їх слухати не має сенсу. Їх не
цікавить те, що співрозмовник думає чи
говорить. Для них важлива тільки можливість
говорити. Кілька разів можна рішуче
перервати: «Стоп! Стоп! Не доганяю. Якщо я
тебе добре зрозумів, то хочеш сказати…» Це
все ще є вираженням емпатії, бо у такий
спосіб сигналізуємо, то не встигаємо за
ними. Так можна зреагувати кілька разів і
дивитися, чи є якийсь прогрес. Якщо це не
допомагає, а ця особа далі говорить і не
проявляє зацікавлення спілкуванням, то
тільки слухати не варто. Діалог
неможливий.
| ||