8. Суперечності Геракліта  

Ще до Сократа Геракліт учив, що кожний фрагмент дійсності містить у собі внутрішнє напруження, яке є причиною руху або життя. Зникнення цього напруження або суперечностей рівнозначне смерті. Ці протиріччя мають універсальний характер і охоплюють усю повноту людського життя. Філософ був переконаний, що в окреслених ситуаціях суперечності взаємопроникаються і навіть міняються місцями: справедливість із несправедливістю, любов з ненавистю тощо, і разом творять гармонічну єдність. 

Якщо вчення Геракліта застосувати до християнського мислення, то можемо сказати, що духовний розвиток полягає у тому, щоб страждання перетворювати в радість, втрати – в здобутки, смерть – у життя. Інакше кажучи: духовний розвиток – це коливання маятника між духом і матерією, між інтелектом і почуттями, між мозком і серцем, це свідоме входження в ці коливання-суперечності-напруження. І завдання духовного керівництва – розгойдувати цей маятник, не дати йому можливості зупинитися, бо зупинка – духовна смерть. 

Критичні ситуації у житті людини – це найкращий час для глибоких духовних змін. Людині потрібно лише використати такі моменти свого життя. Сучасна психологія розрізняє чотири види критичних ситуацій: стрес, фрустрація, конфлікт і криза. 

„Стрес (від англ. stress – напруження) – неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідної адаптації. Важливо усвідомити, що будь-яка нова життєва ситуація спричинює стрес, але не кожна з них буває критичною. Критичний стан спричинює дистрес, який переживається як горе, біда, вичерпання сил, і супроводжується порушенням адаптації, контролю, перешкоджає самоактуалізації особи. 

Фрустрація (від лаm. frustratio – обман, даремне очікування, розлад) визначається як стан, спричинений двома моментами: наявністю сильної мотивації осягнути мету (задовольнити потребу) і перепони, що перешкоджає цьому. Перепонами на шляху до осягнення мети можуть виявитись причини різноманітного характеру: фізичного (позбавлення волі), біологічного (хвороба, старіння), психологічного (страх, інтелектуальна слабкість), соціокультурного (норми, правила, заборони). З точки зору порушення у сфері поведінки фрустрація може проявлятись на двох рівнях: як втрата вольового контролю (дезорганізація поведінки) і як зниження ступеня обумовленості свідомості відповідною мотивацією (втрата терпіння і надії). 

Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) як критична психологічна ситуація передбачає наявність у людини досить складного внутрішнього світу і актуалізацію цієї складності вимогами життя. І якщо при фрустрації перепоною є зовнішні чи внутрішні причини, що не підлягають обговоренню, то причини, що породжують конфлікт, не є самоочевидними, не являють собою безумовне „табу” і завжди сплетені з умовами проблемної задачі. Критична ситуація виникає тоді, коли суб’єктивно неможливо вийти з даної конфліктної ситуації і прийняти відповідне рішення, в результаті чого свідомість капітулює перед невирішеною проблемою. 

Криза (від гр. crisis – рішення, поворотний пункт) характеризує стан, народжений проблемою, від якою неможливо втекти і яку неможливо вирішити за короткий час та звичним способом (смерть близької людини, важке захворювання, різка зміна соціального стану тощо). Важка криза перекреслює всі життєві плани, залишаючи як єдину можливість виходу із ситуації – зміну самого індивіда і його суті життя”[1]. 

Лк. 23, 39-43: „39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!”. 

Розбійник зумів використати ситуацію глибокої кризи. 

Що ж то за ера – самі протиріччя? 

Як в цьому часі сформуюся я? 

Леся Леськів