7. Одержання знань у готовому вигляді „присипляє”
мозок
„Розум даний людині, щоб пізнавати нове, і він
спить, коли йому нічого пізнавати. Ця істина активно
обговорюється у філософії, скажімо, і стосовно до методів
навчання. Викладачів різних рівнів спрямовують на
проблемне навчання, коли учень, студент мусить знайти відповідь самостійно.
Одержання знань у готовому вигляді (одержання навіть
нового!) „присипляє” мозок, який існує для активної
пізнавальної дії, знижує його евристичні (від „Еврика!” –
Знайшов! Відкрив!) можливості. А що вже говорити про
пізнання у
сфері евристичній, художній, де повинен відбуватися
процес співтворчості”.
„У стародавніх культурах Сходу вчителі навчали
учнів, користуючись трьома базовими принципами: виконуй,
співпрацюй і відходь. Кожний принцип означав окремий етап
навчання.
„Виконуй” – перший етап, під час якого
учень повинен найдокладніше
наслідувати вчителя і
правильно виконувати його вказівки. Учні запам’ятовували
всі питання і сумніви, щоб розв’язати їх на наступному
етапі.
„Співпрацюй” – другий етап, під час якого
учень, обізнаний з основними техніками, починав
інтегрувати набуті знання, задаючи відповідні запитання.
На цьому етапі він допомагав учителеві в
аналізуванні та творчій праці.
„Відходь” – третій етап. Учень, отримавши
необхідні знання і навики, відходив і самостійно
продовжував свій розумовий розвиток”.
У першій половині XIX ст. у Росії відбулись
великі зрушення у богословському мисленні, що ввійшло в
історію під назвою „Повстання 1824 р.”. Головний промотор
цих змін, Філарет Московський, характеризує цей процес як повернення до
схоластики. Філарет намагався змінити систему
богословського навчання. Він висував такі
мотиви:
„Студент, маючи грубий, класичний підручник,
бачить, що не в силі вмістити вже готових знань, і він
навіть не прагне внести щось нове від себе. Таким чином,
розум не
спонукається працювати, а пам’ять схоплює швидше слова,
ніж думки. Між іншим, необхідно пробуджувати і тренувати
„дію ума”, а не просто покращувати свою
пам’ять”.
Юдоль плачу, земля моя,
планета,
блакитна зірка в часу на
плаву,
мій білий світ, міцні твої тенета,
–
страждаю, мучусь, гину, а
живу!
Страждаю, мучусь, і живу, і
гину,
благословляю біль твоїх
тенет.
Цю грудочку тепла – у Всесвіті –
людину!
І Всесвіт цей – акваріум
планет.
Ліна Костенко
|