6. Самопізнання по Бердяєву  

„Спомин минулого ніколи не може бути пасивним, не може бути точним відтворенням, і викликає по відношенню до себе самого підозрілість. Пам’ять активна, в ній є творчий преображаючий елемент, з яким пов’язана неточність, неправильність спомину. Пам’ять селективна – одне висуває на передній план, інше залишає у забутті, інколи несвідомо, інколи свідомо. Мої спомини мого життя і мого шляху будуть свідомо активними, тобто будуть творчим зусиллям моєї мислі, мого пізнання сьогоднішнього дня. Між фактами з мого життя і книгою про них буде лежати акт пізнання, який мене цікавить найбільше. 

... Це філософське пізнання і осмислювання не є спомином минулого, це творчий чин, що здійснюється у теперішній хвилині. Цінність цього чину визначається тим, наскільки він підноситься над часом і приєднується до екзистенціального часу, тобто до вічності”[1].