15. Таїна – приховане знання  

Як леопарди крізь вогненні кільця 

проносять порив сторопілих душ, 

отак і ти ув око смерті цілься 

і відродися в смерті. І не руш 

старого розпачу. Почнися далі, 

ген за шелом’янем, на рубежі, 

коли замерехтять тобі скрижалі, 

але про них нікому не кажи. 

Василь Стус 

Слово „таїна” (гр. μυστήριον) походить із древніх езотеричних релігійних культів і позначає приховане знання. Адепт релігії проходив лабіринтом важких випробувань, потім йому зав’язували очі, вводили в святилище божества і розв’язували їх. У святилищі він бачив символи даної релігії, вивченню яких присвячував своє життя. 

Християнство перших століть мало щось подібне. Приготування до Таїнства Хрещення починалося в перші дні Великого Посту і закінчувалося у Велику П’ятницю. На протязі семи тижнів оглашенного  навчали правд християнської віри, що відбувалося у формі „traditio symboli” – передання символу: послідовне вивчення частин „Символу Віри” і значення літургійних обрядів. 

У сьогоднішньому розумінні обряд Таїнства – це видимий знак невидимої благодаті, яка реалізується в процесі виконання обряду. Для древнього християнства обряд був „епіфанією” – об’явленням суті Таїнства за посередництвом видимих зовнішніх символів, які відкривали приховане. Велика П’ятниця – закінчення приготування до хрещення. Оглашенний урочисто проголошував „Символ Віри” як присягу, що називалося „redditio symboli” – повернення символу. Знання про Христа тепер повинні стати знанням самого Христа.