Ці духовні вправи треба пристосовувати до можливостей осіб, які прагнуть їх виконувати, а саме – до їхнього віку, освіти чи здібностей. Тому від малоосвіченої або фізично слабкої людини не можна вимагати того, що вона неспроможна виконати і що не буде для неї корисним. Так само необхідно дати кожному – в тій мірі, в якій він буде спроможний це прийняти – те, що йому більше допоможе в духовному поступі. Для цього тому, хто готовий отримати допомогу та повчання і хоче певною мірою заспокоїти свою душу, можна запропонувати частковий іспит совісті [24-31], а потім повний іспит совісті [32-43]. Одночасно слід навчити його, щоб кожного ранку присвячував тридцять хвилин першому способу молитви про Божі Заповіді, про смертні гріхи тощо [238-248]. Рекомендується також сповідь щотижня і, якщо можливо, святе причастя кожних два тижні, а якщо приготується краще – то й щотижня. Такий спосіб найбільше відповідає простим чи неосвіченим людям: їм треба пояснити кожну Божу Заповідь, потім головні гріхи і Церковні заповіді, про п’ять чуттів і діла милосердя. Так само, якщо керівник бачить, що реколектант має слабке здоров’я чи не дуже здібний, і тому не можна від нього сподіватись високого результату, більш доречно буде дати йому кілька легших вправ перш, ніж його підведеться до сповіді. Потім запропонувати йому декілька іспитів совісті та рекомендувати частішу сповідь, ніж він звичайно це робив, а все це з метою, щоб він зберіг те, що здобув. Не слід у розмові з ним торкатись питання вибору, ані інших вправ, що виходять за межі першого тижня. Йдеться про те, що в цей час з іншими людьми можна досягнути більшого поступу, а на все і для всіх бракує часу. Тому, хто займається суспільними справами чи іншими важливими заняттями і є людиною освіченою та здібною і може щоденно півтори години присвятити вправам, слід спочатку викласти мету, задля якої людина створена, потім протягом тридцяти хвилин пояснити йому суть часткового іспиту совісті, далі – повного іспиту совісті, як сповідатися та приймати святе причастя. Протягом трьох днів він повинен присвятити вранці годину на роздумування про перший, другий і третій гріх; далі, протягом наступних трьох днів у той самий час повинен роздумувати про власні гріхи; потім знову протягом трьох днів у ту саму пору – про покарання за гріхи. У цих трьох групах розмірковувань йому також викладаються „Додаткові уваги” [18-19 ДВ].