VIII. РОЛЬ МАРІЇ В ПЛАНАХ БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ  

Не можемо говорити про Боже милосердя, не згадуючи Марії, котру все ж таки називаємо Матір'ю Милосердя. Це вона Мати Ісуса, Втіленого Слова, котре стало тілом в Її лоні; це Вона у Вифлеємі Народила Його для світу і була найближче Того, котрий є образом Отця, Втіленим Милосердям. Отож наші роздуми будуть присвячені Марії, котра займає в Божих планах виняткове місце в цілій історії спасіння, перед усім через свою довіру до Бога.  

1. Перша Єва матір усіх людей 

На початку історії людства являється жінка, котра була створена з Адамового ребра, котру називають матір'ю усіх людей. В Божих планах Єва була покликана до того, щоб дати початок людському роду. Це гарне покликання, щоб бути матір'ю, щоб бути батьком. Однак Бог прагнув, щоб Єва не тільки була матір'ю, котра б біологічно переказувала життя, але також особою, яка веде своїх дітей до правдивого життя, котре сама коштувала разом з Адамом перебуваючи в Едемському саду. Єва мала стояти на сторожі життя, мала бути вихователькою, яка веде своїх дітей до джерела правди, до Бога. 

Знаємо, що так не сталося. Трагедія цілого людства розпочинається від її особистої трагедії, котра полягала на первородному гріху, тобто на непослусі Богові, на тому, що зірвала і спробувала заборонений плід. Зауважмо однак, що гріх не народився спонтанно, але був попереджений певним процесом. Розпочинається він від діалогу з дияволом. Єва не усвідомлює небезпеки з цього діалогу, не знає інтелігенції сатани і думає, що це тільки звичайна розмова, котра не може принести шкоди. 

Коли розпочинаємо діалог з сатаною, то вже виставляємося на небезпеку програти. Ісус під час спокуси на пустелі відразу говорить: Геть, сатано!(Мат. 4,10). Ісус не вступає в дискусію, але негайно перериває розмову, тому що тільки він один знає, що сатана душогубець (…) і батько лжі(Ів. 8, 44). Чого він може прагнути для людини, як не його згуби? Єва вслуховуючись в слово сатани і робить це з видимим зацікавлення, а то слово має в собі отруту, котра її уб'є, вирве з неї інше слово, котре дотепер було її поживою і сховищем. Звершуються великі містерія, виконується одна з найбільших таємниць нашого існування, коли Єва зриває плід і дає скоштувати своєму чоловікові. Це таємниця відходу від життя, на сторожі котрого вона мала стояти, таємниця відходу від Бога, Давці життя та щастя.  

2. Щаслива неплідна, котра сім раз родить 

Трагедія первородного гріха досягне усіх людей, тому що Єва перекаже своїм дітям цей гріх, як спадщину на завжди. Страшно було б, якщо б не знайшлось обмежень для цього гріха, коли б не було Божого милосердя. Саме безмежне Боже милосердя поставило перепону для зла, котре має межі. 

Вже в раю Господь Бог дає обітницю, що прийде час, коли нащадок Діви зітре голову змія. Появляється обітниця, що прийде друга Єва, котра виправить те, що зіпсувала перша, що Її нащадок переможе сатану. Тією другою Євою є Марія, Матір Ісуса. Вона тісно пов'язана з тією віддаленою в часі подією первородного гріха. Промине багато століть історії, поки вона появиться на землі і покаже цілому світові плід свого лона - Ісуса. Однак ціла історія буде наставлена на Її народження, тому що від Її згоди залежатиме історія світу. Марія оголошена на початку людської трагедії, але Вона також буде присутня під час тривання цієї історії через заповіді спасіння, через різні символи та образи, через різних осіб. 

Одним з найбільш вимовних знаків Старого Завіту буде представлення неплідних жінок, котрі не здібні переказати життя. Для людей Сходу така неплідність була прокляттям, тому що дар дітей був ознакою прихильності Бога, а також джерелом успішності для батьків. Хто був неплідним, то здавалося, що був проклятим. Так було з багатьма жінками, котрих представляє Святе Письмо. Неплідність мала ще глибший вимір, показувала неспроможність людини, його безсильність перед Богом. Однак в історії спасіння є багато жінок, котрі були безплідні, але котрі стали матерями. Так було у випадку Сари - матері Ісаака, Анни - матері Саула, матері Самсона або св. Єлизавети - матері Іоанна Хрестителя. 

В знакові народження життя з неплідної жінки Бог показував, що є міцнішим від прокляття, від смерті, що дійсно Він і тільки Він може знищити джерело вічної смерті, котрим був первородний гріх. Тому найбільшим знаком Його милосердя є Марія, котра зачата без цього гріха. Вона є чудовим ділом, котре захоплює ціле небо, усіх архангелів і ангелів, усі ангельські хори, адже вона єдина з людей захищена від прокляття пов'язаного з гріхом. Марія вибрана Богом, щоб бути знаком перемоги над смертю, подібно як інші згадані жінки, тому що Вона також неплідна, як Та, котра не знає співжиття з чоловіком. В Ній реалізовується таємниця зачаття життя з Її "неплідності", появляється в Ній Ісус, котрий буде плодом Святого Духа і плодом Її віри. 

Марія стає другою Євою, котра дасть початок новій людськості. З Неї бо народиться нова людина - Ісус Христос - котрий Є Первородним серед багатьох братів, за котрим підуть цілі юрби людей, котрі мають подібну природу. Марія стає на початку нового створіння, котре вже не відзначається хаосом і темнотою, але є чудесним створінням, відкупленим кров'ю Ісуса і назначеним печаттю Святого Духа. Неплідна сім раз родить, а многодітна в'яне(І Сам. 2, 5) - так говорить слово Бога. Це великий парадокс в історії спасіння, тому що Божі дороги не є дорогами людини і Бог має іншу перспективу ніж людина. В Марії реалізується обітниця плідності. Вона стає матір'ю незлічених юрб віруючих, котрі ідуть за Ісусом, Вона стала Матір'ю Церкви, Матір'ю найбільш плідною в дітей, котрих буде вести до неба. Матір Милосердя виконує в досконалий спосіб план Бога через свій послух, через завірення Богові, через своє так, котре сказала під час Благовіщення.  

3. Щаслива, що увірувала 

Коли Марія відвідує свою родичку Єлизавету, чує слова, котрі подають цілий зміст Її таємниці. Це пророчі слова, тому що відслонюють суть віддання Богу. Увірувати, означає не стільки прихилитись розумом до певних правд, але перед усім повністю опертися на Тому, котрий дає обітницю, повірити Йому, довіритись, тобто повністю віддатися Богу, навіть тоді, коли це переростає наше розуміння. Віра не противиться розуму, але існують ситуації, коли розум вже не може сприйняти якусь подію, переростає це його можливості. Як може реагувати наш розум, коли отримає обітницю, що в нас зачате життя без участі чоловіка? Розум повинен замовчати і тоді тільки вірою можемо згодитися з правдою цієї обітниці. Як міг зрозуміти Авраам доручення Бога, щоб пожертвувати Йому свого сина на горі Морія, коли з нього мало народитися ціле потомство Авраама? Розум має скоритися перед Богом, тому що це здається абсурдом не до прийняття. Подібно є з нами, коли наступають на нас хрести, якісь непередбачені події, котрих не розуміємо і ми ними обурені. Питаємо - як це можливо? Тільки довіряючи Богові, можемо ці факти прийняти як звичайні і можливі. Для Бога отож нічого не має неможливого. Однак така постава вимагає спочатку досвіду, що Бог існує, що є любов'ю, а потім довіри. 

Прокляття прийшло на світ з причини браку довіри Бога, з причин браку віри, натомість благословення приходить через віру. Так як в Авраамові мали благословлятись усі народи через його віру, так і всі ті, котрі довіряють Богові, як Марія, мають участь в Її благословенні. Підтверджує це Ісус, що справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають(Лк. 11, 28), тому що прийняття слова передбачає відповідь віри. Віра родить плоди вічного життя, віра родить благословення. Цієї віри у довіри навчає Марія, але не тільки. Вона також просить за нас, заступається за нами, щоб росла наша віра, а Її Син нічого не відмовляє Матері. Так ось бачимо, що в планах Божого милосердя Марія відіграє незамінну роль, як Та, котра є Матір'ю Милосердя. Матір'ю Ісуса, але також нашою Матір'ю, котра вчить віри і її випрошує.  

4. Жінка, одягнена в сонце 

Марія через свою довіру Богові стає повністю в опозиції до сатани, котрий непослушний Богові. Своєю поставою нищить ворожий план князя темряви, котрий з цієї причини ненавидить Марію, а одночасно Її боїться, тому що Вона не увірувала в його брехню. Тому диявол буде атакувати Марію та Її дітей з великою ненавистю, щоб знищити Її діло. Вже на початку після первородного гріха було оголошене, що нащадок Жінки знищить голову дракона, але він розчавить його п'яту, що відноситься до постійної атаки сатани на тіло Христа, котрим є Церква: і розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа(Од. 12, 17). 

Видіння апокаліпсиса про боротьбу не тільки є звичайна метафора, але образ фактичної боротьби, яка звершується в історії від самого початку. З особливою могутністю скерована проти Марії, тому що дякуючи Її прийшов на світ Переможець смерті. Ця боротьба посилюється щораз більше, адже диявол свідомий того, що короткий час має(Од. 12, 12). Можемо запитати, в який спосіб бореться з Жінкою та з Її потомством, як це звершується в наш час? Наступи сатани сьогодні скеровані на жінку і на ті цінності, котрими вповні жила Марія. Можемо з легкістю побачити, що диявол послуговується такими потужними засобами, як масова інформація, висміює ті цінності, якими є дівоцтво і материнство, а також самий інститут подружжя. Марія була дівою, Матір'ю та Нареченою св. Йосипа. Проживала в сім'ї, в котрій Ісус міг безпечно зростати і дозрівати до виконання своєї місії. Звідси родина, дівоцтво і материнство є найбільше під загрозою, тому що дякуючи тим цінностям людина виконує Божий план і звершує своє покликання до вічного життя. Не можна примирити тих цінностей з єхидним планом диявола, котрий атакує усе те, що пов'язується з життя, з благами, тому що він господар смерті, йому подобається смерть людини. Його наступ скерований перед усім проти життя. Як легко можна розпізнати ідеологію, котра скерована проти життя і ще в ім'я свободи жінки. А ця свобода часто зводиться до права вбивати. Сьогоднішнє суспільство легко приймає таку аргументацію, встановлює право вбивати ненароджених, осіб похилого віку і хворих, рекламувати контрацепцію, проституцію, порнографію. Усе це пов'язане з жінкою, з життям і, звичайно, спостерігаємо тут наступ скерований проти Марії. 

Сатана не має доступу особисто торкнути Матір Ісуса, тому скеровує цілу свою ненависть на Її нащадків, а особливо на жінок, тому що Бог вибрав жінок, щоб були матерями і захисниками життя. Тому великий має сенс і значення прибігання до Марії. Вона найкраще знає небезпеку і загрозу сьогоднішнього світу, а одночасно є могутньою у своєму захисті і хто до Неї прибігає, просить Її про допомогу і заступництво, ніколи не буде розчарований. Святий Бернард добре про це сказав, коли молився цією гарною молитвою: Пам'ятай, найдобросердніша Мати, що ніколи не чути, щоб будь-хто, хто прибігає до Тебе, був Тобою покинутий. Мати Милосердя досконало знає ціну, яку заплатив Її Син, Ісус Христос, а тому хоче нам допомагати. Однак так як Ісус, Вона нічого не може зробити без нашого заклику, без нашої молитви, адже правдива любов нічого не робить під примусом, не нищить свободи і тільки наша віра, котра є найбільш вільним актом людини, і, випливаюча з нашої віри молитва може чинити правдиві чудеса. Бог захотів, щоб Марія була посередником благодатей, щоб заступалася за нами, а Вона очікує на наші заклики, нашу молитву, яка випливає з віри, тому що в такий спосіб стаємо подібні до Неї і також стаємо блаженними.  

5. Матір Церкви 

Роль Марії в Божому плані милосердя не закінчується з Її відходом до неба. Тепер, коли царює разом зі своїм Сином, залишається далі Матір'ю цілої Церкви. На хресті Ісус пожертвував нам Марію як Матір і нас віддав Їй як своїх дітей. Саме Вона в Горниці разом з учнями Ісуса буде чувати і молитися, очікуючи виконання обітниці, яку Апостоли отримали ще перед мукою, під час Святої Вечері. Ісус обіцяв їм Утішителя, котрий про усе їм пригадає. Марія найкраще знає, ким є Утішитель, тому що Вона була від самого зачаття наповнена Святим Духом. Вона Його вже має, а якщо чуває з учнями, то тільки тому, що знає, як великим даром для людини є Дух воскреслого Господа. Можемо собі уявити атмосферу Горниці, чування, молитви і з певністю розмов, які учні там вели з Марією. Як багато світла мусила давати учням, в серцях котрих було ще багато сумнівів, знаків запитання, хоча вже бачили воскреслого Ісуса. Вони відчували, що це ще не все, що мусить наступити така подія, котра повністю їх переконає, котра вчинить, що правда про перемогу над смертю торкне їх нутро; вони відчували, що чекають на найважливіше об'явлення, котре усе перевищує. З певністю Марія мусила їм пояснювати, так як це чинив Ісус учням, коли йшли до Емаус, що потрібні були страждання Її Сина, що воно вже було оголошене перед віками, щоб міг увійти до хвали, що така ж дорога учнів, але спочатку мають отримати силу з вершини, щоб могли бути здібними давати свідоцтво аж до смерті. Якщо Вона була готова до спів страждання з Ісусом то тільки тому, що була наповнена Святим Духом, тільки тому, що завжди довіряла Богові. Разом зі своїм Сином може повторювати, що Бог не дозволить, щоб душа залишилась в аді (Ді. 2, 27), адже така віра і любов вічні. 

Марія була правдивою вчителькою для Апостолів і була правдивою їх Матір'ю. Може тоді починали розуміти, яку в народженій Церкві важливу роль буде мати Та, котра знає усі таємниці свого Сина, таємниці Божого Царства, таємниці віри. Апостоли не мали сумнівів, що Вона найкраще буде їм допомагати в справі євангелізації, не тільки порадою, але перед усім заступництвом перед Ісусом. Церква, котра формувалася під впливом зішесття Святого Духа, від самого початку мала в Марії допомогу і так залишилося до сьогодні. Не можна собі уявити історії Церкви без Марії. Таким був Божий план, щоб Та, котра народила Божого Сина, трудилася при народженні Церкви - Містичного Тіла Христа, щоб була далі Матір'ю і вихователькою цілих поколінь вірних.  

6. І звідки мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? 

Після Благовіщення Марія вирушила до своєї родички Єлизавети. Це тайна Відвідування. Прийшла до неї, щоб допомогти, в тому часі, коли мав народитися Іоанн Хреститель. Сьогодні також приходить до різних місць, щоб допомагати людині, пригадувати про найважливіші правди, про котрі людськість забуває, хоча це звичайні правди. Приходить і об'являється, як правило звичайним людям, в Ля Салет, у Фатімі, в Люрді і багатьох місцях, щоб перед усім пригадати ту звістку, котру приніс на землю Ісус Христос. Це пригадування правди про Бога любові, про Бога милосердя, про те, що Він дійсно існує і керує історією людини, що кохає людину. Марія також пригадує про існування сатани, про те, що він не бажає добра для людини, і тому показує зброю, котру можемо вживати в боротьбі з силами зла. Цією зброєю є навернення до Бога, тобто віра в Його любов, такою зброєю також є молитва і вчинки милосердя. Присутність Марії в тих місцях свідчить про те, що Бог вживає багато засобів, щоб нас до себе привести. Це не всі місця де діє благодать, тому що дякуючи Її втручанню, Бог вибирає ще інші, котрі знаємо як санктуарія, де вшановуються Її образи, фігури або ікони з Її подобою, де Вона є в особливий спосіб присутня. Це є своєрідна свята географія, котра допомагає людині зустрітися з люблячим Отцем через заступництво Марії. 

Не можна забути, що хоча Бог об'являється перед усім в особистій історії кожної людини, хоча діє поза місцем культу, то з огляду на нашу слабкість, відсутність дозрілої віри, дає нам зустрітися у визначених місцях призначеною благодаттю. Ми немовлята в Христі, говорить св. Павло (Пор. І Кор. 3, 1) і нам треба духовного їжі, молока. Тому Матір, котра добре розуміє нашу ситуації і загрози, яким ми піддаємось, знаючи нашу маленьку віру, тим більше буде допомагати цілому людству об'являючись малим, вибираючи місця свого шанування, щоб там допроваджувати до глибокої зустрічі зі своїм Сином. Однак найглибша допомога, яку надає Церкві, полягає на благодаті, щоб дорога нашого життя була подібна до Її дороги. Ціле християнське життя в принципі ґрунтується на тому, щоб в нас віддзеркалювалась подібна таємниця: народження в нас нового життя, народження Ісуса в наших поставах. Така допомога торкається чогось найсуттєвішого в людині, найглибшої переміни, яка може в нас за існувати, тому що відноситься до зміни нашої природи. До такої переміни веде нас Марія. 

Закінчуючи наші роздуми про роль Марії в планах Божого милосердя, спробуємо подякувати нашому Отцю за цей найкращий дар Матері, котру Він від початку вибрав передбачаючи падіння людини. Це прекрасний дар, найдосконаліший, тому що Бог добре знає наші серця і розуміє, що від самого раннього дитинства ми з'єднанні з матір'ю і через неї приходить перший досвід людської любові. Через Матір - Марію - приходить досвід Божої любові. Від Неї вчимося, що Бог нас кохає, Вона допомагає нам повірити, що Бог є милосердним Отцем.