Stanisław Łucarz SJ

Siedem  Grzechόw  głόwnych

переклав о. О. Кривобочок ТІ 

 Вступ 

   Цикл семи роздумів про головні гріхи і вісім блаженств постав з ініціативи редакції „Зошитів Віднови в Святому Дусі” і був доведений до кінця завдяки їхній дружній і тривалій підтримці. Перешкодою до його постання були не тільки обмеження в часі, але й своєрідний духовний опір, на який натрапляє людська рефлексія, коли входить в темний простір реальності гріха. Може тому багато людей сприймають гріх дуже поверхнево, що більше - легковажать ним і роблять темою для жартів.

   Думаю, що кожний з нас знає вислів: „Ця людина варта гріха”. Ніщо не варте гріха, тому що любов неможливо купити. В Святому Письмі читаємо: „Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...” (П. п. 8, 7). Тут приховується суть гріха, а його наслідком є зневага – позбавлення гідності.

   По своїй суті гріх є найбільшим нещастям, яке може спіткати людину. І тому гріх є об’єктом наших роздумів. Ми не робимо це з огляду тільки на його темну реальність. Це би було чимось ненормальним. Християнство займається гріхом, тому що займається грішниками. Піклується грішниками, оскільки в центрі християнства знаходиться любов Бога до них. Темна реальність гріха – це фон для незбагненної любові Бога, який любить грішника – свого ворога.

   Поєднання семи головних гріхів і восьми блаженств містить в собі глибоку логіку. Бог в Ісусі Христі не осуджує грішника, не погорджує ним, навпаки – саме гріх людини ніби провокує Його любов, як наголошує св. Павло: „...А де збільшився гріх, там зарясніла благодать” (Рим. 5, 20). Не випадково ставлення Ісуса до грішників буде викликати ненависть тодішніх „побожних” ізраїльтян. Ісусові блаженства – це виклик, кинутий гріхові, це Божа рука, протягнута грішникам, щоби прокляті стали блаженними, поневолені – вільними, нещасні – щасливими. Сам Ісус першим реалізував вісім блаженств і взяв на себе прокляття і зневаги через гріх, сам позбавив себе всього, щоби відчинити нам – грішникам – шлях до блаженства. Що більше, даром Святого Духа Він виводить нас на дорогу блаженств і зміцнює на ній.

   Побачити в собі грішника – в християнстві це не трагедія, але початок дії Святого Духа, початок найбільшої мандрівки, яку Бог приготував кожному, тому що любить нас не тільки без огляду на взаємність, але також без огляду ні на що. Може ця книжка допоможе комусь побачити в собі грішника і розпочати цю мандрівку. Якщо допоможе бодай одній особі, то виконає свою місію...

   На кінець хочу подякувати редакції „Зошитів Віднови в Святому Дусі” за ініціативу і за молитовну підтримку.

Станіслав Луцаж SJ

Вступ до українського видання 

   Я дуже радий, що мої роздуми над сімома гріхами друкуються українським виданням. Коли вони з’явились, то повинні були бути лише низкою статей для одного з польських журналів, що займається духовним життям (Зошити Віднови в Святому Дусі). Зрештою, редакція цього щомісячника була ініціатором цих зошитів. Я не сподівався, що вони будуть перекладатися іншими мовами. Цю несподіванку я сприймаю як ласкаву усмішку Бога та заохочення до подальшої праці. Я також дуже вдячний особам, які є ініціаторами цього видання, і в першу чергу перекладачеві, що був водночас і промотором. 

Мушу визнати, що перешкодою до постання цієї праці був своєрідний духовний опір, на який натрапляє людська рефлексія, коли входить у темний простір реальності гріха. Може тому багато людей сприймають гріх дуже поверхнево, що більше - легковажать ним і роблять темою для жартів.

   Думаю, що кожний з нас знає вислів: „Ця людина варта гріха”. Ніщо не варте гріха, тому що любов неможливо купити. В Святому Письмі читаємо: „Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...” (П. п. 8, 7). Тут приховується суть гріха, а його наслідком є зневага – позбавлення гідності.

   По своїй суті гріх є найбільшим нещастям, яке може спіткати людину. І тому гріх є об’єктом наших роздумів. Ми не робимо це з огляду тільки на його темну реальність. Це би було чимось ненормальним. Християнство займається гріхом, тому що займається грішниками. Піклується грішниками, оскільки в центрі християнства знаходиться любов Бога до них. Темна реальність гріха – це фон для незбагненної любові Бога, який любить грішника – свого ворога.

   Поєднання семи головних гріхів і восьми блаженств містить в собі глибоку логіку. Бог в Ісусі Христі не осуджує грішника, не погорджує ним, навпаки – саме гріх людини ніби провокує Його любов, як наголошує св. Павло: „...А де збільшився гріх, там зарясніла благодать” (Рим. 5, 20). Не випадково ставлення Ісуса до грішників буде викликати ненависть тодішніх „побожних” ізраїльтян. Ісусові блаженства – це виклик, кинутий гріхові, це Божа рука, протягнута грішникам, щоби прокляті стали блаженними, поневолені – вільними, нещасні – щасливими. Сам Ісус першим реалізував вісім блаженств і взяв на себе прокляття і зневаги через гріх, сам позбавив себе всього, щоби відчинити нам – грішникам – шлях до блаженства. Що більше, даром Святого Духа Він виводить нас на дорогу блаженств і зміцнює на ній.

   Побачити в собі грішника – в християнстві це не трагедія, але початок дії Святого Духа, початок найбільшої мандрівки, яку Бог приготував кожному, тому що любить нас не тільки без огляду на взаємність, але також без огляду ні на що. Може ця книжка допоможе комусь побачити в собі грішника і розпочати цю мандрівку. Якщо допоможе бодай одній особі, то виконає свою місію...

   На кінець хочу подякувати редакції „Зошитів Віднови в Святому Дусі” за ініціативу і за молитовну підтримку.

Станіслав Луцаж ТІ