Одк. 3, 15-16: "15 Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... "  

Холодний –  літеплий –  гарячий. Холодний, у релігійному плані, –  той, хто має слабку віру або її зовсім не має, маловірна або повністю бездуховна людина; гарячий –  той, хто має сильну віру; літеплий –  той, хто знаходиться між ними. Здавалось би, що літеплий кращий від холодного, але Святе Письмо говорить щось інше. 

Наше лінійне мислення перешкоджає вглибитися в біблійний текст і зрозуміти його. 

За допомогою звернімося до Шекспіра, його трагедії "Гамлет". Гамлет є образом літеплої людини, ні гарячий, ні холодний. Побожний і добре вихований юнак шляхетної королівської крові. Поява привида мертвого батька і пізнання правди про його смерть стали переломним моментом його життя.  

Як йому жити далі, яким шляхом йти? Маємо три варіанти: гарячий, холодний, літеплий. 

Шлях гарячого –  шлях християнського прощення. Людина прощає вбивці його гріх. На все Божа воля або Божий допуск. Бог –  справедливий суддя, лише Він може карати або милувати. Я не стану суддею, не буду осуджувати і карати злочинця. Усю свою енергію я в молитві направлю до Бога: 

Пс. 6, 6-10: "6 Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... 7 Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх... 8 Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу! 9 Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме, 10 усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!" 

Пс. 5, 3-12: "3 Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, 4 бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати! 5 Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. 6 Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь. 7 А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм. 8 Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою, 9 бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким! 10 Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! 11 А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє! 12 Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!" 

Або добиватися справедливого суду згідно з судовим законодавством, яке існує в країні. Це шлях гарячого, людини, що справді живе християнськими принципами. 

Шлях холодного –  шлях помсти. Людина може мати тверді моральні, але не християнські принципи –  око за око, зуб за зуб, смерть за смерть. Зло повинно бути покаране, злочинець повинен вмерти, невинні люди не повинні постраждати. Людина холоднокровно розраховує план помсти, продумує все до найдрібніших деталей. В результаті буде лише один труп –  короля. 

Шлях літеплого– посередній шлях, який вибрав Гамлет. Шлях внутрішнього роздвоєння, моральних комплексів і криз, які він не зміг подолати. 

[21] ДУХОВНІ ВПРАВИ ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗУМІТИ ПЕРЕМОГТИ САМОГО СЕБЕ Й УПОРЯДКУВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ, НЕ ПОСЛУГОВУЮЧИСЬ РІШЕННЯМИ, ПРИЙНЯТИМИ ПІД ВПЛИВОМ НЕВПОРЯДКОВАНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ (св. Ігнатій Лойола, "Духовні Вправи"). 

Релігійність Гамлета поверхнева –  на рівні інтелекту, ідей, принципів і норм поведінки. Вона не проникла в глибину серця. В нього серце не християнина, а язичника. Інтелект промовляє до нього християнськими поняттями, а серце й душа жадають помсти, переповнені ненавистю. Духовно-психічна криза доводить його до шалу, він втрачає почуття реальності, розум притуплюється. 

[316] Правило третє. Про духовну втіху. Втіхою називаємо такий стан душі, коли в ній зароджується певний внутрішній порух, завдяки якому вона спалахує любов'ю до свого Творця і Господа; внаслідок цього вона не може любити жодного створіння на землі заради нього самого, а лишень у Творці всього сущого. 

Подібним чином досвідчуємо таку втіху, коли душа проливає сльози, які спонукають її –  чи то з жалю за свої гріхи, чи через Страсті Господа нашого Ісуса Христа, чи з якихось інших причин, що безпосередньо пов'язані зі служінням Йому та Його прославою, –  до любови до свого Господа. 

Зрештою, втіхою називаємо будь-яке зростання надії, віри і любови, а також внутрішню радість, яка закликає і притягує до речей небесних і до спасіння своєї душі, сповнюючи її миром і супокоєм у Творці й Господі. 

[317] Правило четверте. Про духовне спустошення. Спустошенням називаємо все протилежне втісі, описаній у третьому правилі, приміром, затьмарення душі, душевне сум'яття, потяг до речей низьких та земних, занепокоєння з приводу різних тривог та спокус; все це схиляє до зневіри, браку надії і любови. Людина відтак стає бездіяльною, байдужою та сумною, відчуваючи відокремленість від свого Творця і Господа. Бо як втіха є протилежністю спустошення, так і думки, породжені втіхою, протилежні думкам, до яких спонукає спустошення. 

[318] Правило п'яте. Під час спустошення ніколи не слід вдаватися до змін; натомість треба залишатися твердим і непохитним у рішеннях, прийнятих напередодні появи спустошення або тоді, коли попередньо відчували втіху. 

Бо якщо під час втіхи нас забезпечує проводом і порадами добрий дух, то у час спустошення це робить злий дух, поради якого ніколи не приведуть нас до хоч би якогось доброго рішення (св. Ігнатій Лойола, "Духовні Вправи"). 

Його душевний стан –  повне духовне спустошення. Він не контролює свою поведінку, перебуває в стані емоційного збудження і афекту. В результаті чого маємо купу трупів –  він спричинив смерть навіть тих, кого любив. 

Мт. 6, 24: "Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні". 

Лк. 16, 13: "Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!" 

Тобто, можна служити або Богові або мамоні. Як в першому, так і в другому випадку людина буде жити і змушена жити за якимись писаними чи не писаними нормами і принципами, які регулюють існування будь-якого суспільства. Той, хто попробує поєднати ці служіння, не зможе цього зробити, що більше –  поєднання суперечених принципів буде поєднанням двох рідин, які, відділені одна від одної, не шкідливі, але при з'єднанні відбувається вибух. Отож знищить себе і тих, кого любить. У випадку Гамлета бачимо той випадок, коли бути християнином трошки є гірше, ніж ним не бути взагалі. 

Гамлет може бути образом реального християнства - яким воно було на протязі історії, яким є сьогодні, а не ідеального, яке існує лише в наших головах і яке ми бачимо через свої окуляри, які фільтрують усе погане й болюче. 

Побачити свій гріх набагато важче, ніж чужий. Ми маємо схильності применшувати свої провини і прибільшувати провини інших людей. Інша людина, гріх якої я ясно бачу й усвідомлюю, повинна стати дзеркалом моєї душі, в її гріхах я повинен намагатися знайти свої гріхи, через її гріхи ввійти в свої, які мені побачити безпосередньо дуже важко, а дуже часто –  неможливо, так я побачити своє лице без зеркала. 

Згадаймо царя Давида, його гріх, який він не бачив, і як пророк Натан показав йому цей гріх. 

2 Сам. 12, 1-13: "1 І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. 2 У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. 3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка. 4 І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов... 5 І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке. 6 А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився. 7 І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки. 8 І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. 9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. 10 А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. 11 Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця. 12 Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем. 13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!" 

Так само для нас Гамлет може стати дзеркалом душі. Роздумуючи над тим, що діялося в його голові й серці, порівнюючи це зі своїм життям, своїми загальними внутрішніми поставами й наставленнями, конкретними подіями життя ми можемо побачити Гамлета в собі, глибоко схованого в темній стороні душі, в підсвідомості. 

Де закінчується моє християнство, моя побожність і богомільність? Наскільки я дійсно можу бути християнином, прощати ближнім, а де та межа, де закінчується моє терпіння, прощення, і в мені пробуджується звір? 

У загальновідомій фразі Гамлета: "Бути чи не бути?" ми можемо знайти його релятивізм, суб'єктивізм і скептицизм, і шукати те саме в собі. 

Знання психології можуть бути великою допомогою в молитві, медитації й роздумах. Фрейд в книжці "Тлумачення сновидінь" описує комплекс Едіпав поставі Гамлета, Джоунс в книжці "Гамлет і Едіп" продовжує розвивати цю ідею, Лакан в книжці "Бажання і інтерпретація бажання в трагедії Гамлет" описує це з лінгвістичної сторони. 

В залежності від життєвого досвіду і освіти кожний буде йти своїм шляхом в цих роздумах.