ХХV Звичайна Неділя, рік А  

Іс. 55: «6 Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! 

7 Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий. 

8 Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. 

9 Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших». 

Мт. 20, 1-16: «1 “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 

2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 

3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 

4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 

5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само. 

6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? 

7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 

8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. 

9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 

10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 

11 А взявши, стали ремствувати на господаря, 

12 кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 

13 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? 

14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 

15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 

16 Так то останні будуть перші, а перші – останні!”». 

Іс. 55: «7 Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки (βουλάς )». 

Гр. βουλή – воля, вольове зусилля, бажання, порада, мета, намір. 

Мт. 20: «10 Коли приступили перші, думали (ενόμισαν ), що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11 А взявши, стали ремствувати на господаря». 

Гр. νομίζω – поводитися згідно з законом, робити щось звично, вважати, думати. 

νόμος – закон, принцип.  

Спробуймо проаналізувати ці два тексти, знайти подібності та відмінності. 

Беззаконник – робітники; 

Беззаконник – той хто порушує закон. 

Робітники – ті, які домовилися з господарем про працю й платню і працюють згідно з домовленістю, тобто згідно з законом. Це перша протилежність. 

Думки – думали. 

Думки беззаконника, згідно з грецьким текстом, – це його мета, бажання та наміри, зосереджені на ньому, які не беруть до уваги існуючих законів. А закони – це обмеження мети та бажань. Отож, щоби реалізувати бажання й осягнути мету, потрібно порушити закон. І тому пророк говорить, щоб беззаконник покинув свої думки, тобто свою мету й бажання, незгідні з законом, а в біблійному контексті – незгідні з Божою волею. 

Думки робітників – там слово, яке походить від терміну «закон», «принцип». Отож вони узгоджені з існуючими законами, тобто їхня мета, наміри та бажання узгоджені з існуючими законами, з Божою волею. Це друга протилежність. Що ще можемо виснувати з цих текстів? 

Уявімо собі, що господар найняв робітників тільки вранці. Вони би відпрацювали цілий день, взяли би по динарію і пішли би задоволені, а не ремствували би. Або якщо би не бачили й не знали, скільки отримали робітники, які працювали менше, то також би не ремствували. Господар виконав свої зобов’язання, заплатив те, що обіцяв. Ставлення господаря до інших робітників чи договори з іншими робітниками їх не стосуються і для них нічого не змінюють. В чому причина ремствування? 

Причина ремствування у заздрощах, які раціоналізуються поняттям «несправедливість». Робітники задоволені трудовим договором з господарем і оплатою доти, поки не побачать, що цей самий господар з іншими робітниками укладає кращі для них договори і за ту саму працю платить більше. У цьому контексті ввійдімо в свій світогляд. Чи, принаймні частково, це не наш світогляд? Кожний має якусь професію, виконує якусь працю, отримує за неї якусь платню, усвідомлює свій економічний статус, свої купівельні можливості й водночас знає, що в інших країнах людина тої самої професії й за таку саму працю отримує набагато більше і рівень її життя набагато більший. І чи це не породжує в нас, в якійсь мірі навіть приховане, ремствування й відчуття несправедливості? 

Повернімося до початку, до аналізу термінів. Думки беззаконника з тексту Ісаї – це його бажання, мета та наміри, в одній англійській версії – «плани». Для нього основне – осягнення мети за будь-яку ціну. Він нехтуватиме законами й нормами моралі тощо. У випадку робітників їхні думки походять від «закону», «принципу». Вони рахуються з людським суспільством, у якому живуть. Отож їхні вчинки й діла узгоджені з конкретними нормами. Проблеми, тобто ремствування починаються тоді, коли вони бачать, що стосовно інших робітників застосовані інші норми. Тепер норми, згідно з якими вони жили й вважали їх справедливими, для них стають несправедливими. Отож народжується почуття кривди й несправедливості. 

Звернімо увагу ще на один аспект. Їхні думки тоді, коли їх наймали на роботу за конкретну платню, і їхні думки, коли вони підходили отримати платню. Поєднаймо думку з принципом, нормою, справедливістю і несправедливістю. 

На початку робочого дня їхні думки: один динарій за робочий день – це справедливо. Наприкінці робочого дня: це несправедливо. Це об’єктивні судження чи суб’єктивні? Отож, чи вони справді живуть твердими принципами, чи ці принципи змінюються в залежності від зовнішніх обставин та ситуацій? І такі роздуми й медитації завжди слід накладати на себе, на свої життєві ситуації, щоби Святе Письмо просвітлювало наше мислення, наші принципи, нашу ментальність і ми щораз краще пізнавали себе. 

Вдячність до господаря за можливість працювати й заробити перетворюється у невдячність, вони почуваються обдуреними. Чи не є тут якась подібність із первородним гріхом? Єва була всім задоволена, в тому числі забороною їсти якийсь плід і поясненням Бога – чому, поки на цю тему не почула альтернативну думку, інший наратив. 

Але не всі стосунки між людьми можна виразити категоріями норм та права. В категорії норм і права входять стосунки господаря з робітниками, найнятими вранці. Далі категорії норм і права поволі відходять на задній план, і вже не стосуються робітників, найнятих останніми. Там уже не закон, норми і справедливість, а харитативність, милосердя, дар. І ці категорії не суперечать категоріям норм і права, бо це різні категорії, які неможливо зіставляти й порівнювати, вони перебувають у різних площинах і координатах оцінювання. 

Якщо будемо цей текст аналізувати як алегорію, символічність, то день зранку до отримання платні – це ціле життя людини. Праця у винограднику – це життя Богом, вірою й усім, що з цим пов’язане. Хтось вірить від народження, хтось навернувся у похилому віці. Динарій – це Боже Царство. Той, хто вірив у Бога набагато краще, в земному житті осягнув вершини святості, не може отримати десять Божих Царств, отримає одне Боже Царство, як і той, хто навернувся під кінець життя та осягнув рівень, достатній для того, щоб Боже Царство отримати. Отож, це категорії любові та милосердя. Чи буде тут діяти категорія справедливості? Буде. Притча проста й не бере до уваги існування чистилища. Категорія справедливості говорить, що чистилище, про яке ми знаємо тільки як про місце чи стан очищення душі, не буде однаковим для всіх. Амінь!