За кого мають люди Сина Чоловічого?  

Мт 16, 13-26: «13 Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого? ” 14 Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” 15 “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” 16 Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” 17 У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18 Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19 Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.” 20 Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21 З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22 Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23 Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 25 Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. 26 Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?» 

За кого мають люди Сина Чоловічого? 

Запитання Ісуса Христа у нашій християнській культурі зводиться до інтелектуального рівня – знань: хто краще знається на Святому Письмі, вченні Церкві, творах богословів. Це проявляється у постійних дискусіях і суперечках як між різними християнськими конфесіями, так і всередині однієї конфесії. Але чи запитання Ісуса Христа стосується саме цього? 

Поміняймо Ісуса Христа на якусь людину, когось із близьких у родині, друзів тощо. Уявімо, що ця людина задає таке саме запитання: за кого ви мене маєте? Як ми тепер сприймаємо це запитання – це рівень інтелекту, знань про цю людину, чи це рівень почуттів і взаємин? Навіть у малій групі – родина чи вузьке коло друзів, співробітників – ці взаємини різні, й знання тут не відіграють великої ролі, а щось глибше. 

Перенесімо це на своє ставлення до Ісуса Христа. За кого мають люди Сина Чоловічого? До цього запитання тепер ставимося інакше, це вже рівень взаємин, почуттів, богословські знання до цього не мають жодного відношення. 

Якщо весь текст візьмемо як цілість і запитання Ісуса з’єднаємо з цими словами: Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною, то запитання про ставлення до Ісуса буде виглядати як запитання про рівень особистої з Ним єдності, з ’єднання. А рівень з’єднання з Ісусом залежить від самозречення, тобто від рівня роз’єднання з усім, до чого ми прив’язані, з чим з’єднані.