Мт. 13, 44-52  

44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. 

45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. 

46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. 

47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 

48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. 

49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і 

50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 

51 Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли. 

52 Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.” 

Небесне Царство – три образи, символи, алегорії: 

1. Скарб у полі. 

2. Дорогоцінна перлина. 

3. Невід з усякою всячиною. 

Коли думаємо про Небесне Царство, то це, в першу чергу, потойбічне життя після смерті в раю. Чи Ісус в даному тексті говорить про таке Небесне Царство? З контексту зрозуміло, що ні. Замість Небесного Царства тут можна вжити якщо не інший конкретний термін чи вираз із кількох термінів – бо відповідник важко підібрати, то, принаймні, подати в описовій формі своє розуміння, свою інтерпретацію цієї притчі. 

Три образи Небесного Царства – це, скоріше, три види контакту Бога з людиною, три види зустрічі людини з Богом, при чому в першому випадку ця зустріч виразна, проявлена, а в третьому – не проявлена. 

1. Скарб у полі. Людина знаходить скарб випадково, ненавмисно. Якщо перенесемо це на релігію, духовність, то в житті стається якась подія, яка радикально змінює життя: палаюча купина Мойсея, зустріч Павла з Ісусом по дорозі до Дамаску тощо. В житті людині трапилося щось велике, що змінило її свідомість, ментальність. Знайшла якусь цінність, в порівнянні з якою всі цінності, якими жила до сих пір, блякнуть і втрачають значення. Зустріла в своєму житті живого Бога. 

Якщо накладемо це на «Духовні Вправи» св. Ігнатія, то це перша пора вибору, хоча ігнатіянські три пори вибору можна замінити трьома станами душі. 

2. Дорогоцінна перлина. Спочатку зробімо таку аналогію: брендові товари і якісна підробка. Швейцарський годинник і китайський. Оригінальний костюм фірми «Adidas » і місцева підробка. Зовні вони виглядають однаково. Якщо я на цьому не розуміюся, то різницю не побачу. Але людина, яка в цій сфері працює постійно, з часом набуває знання, досвід, розвивається, то вона відразу помітить різницю. Так само в кожній іншій царині навчанням, працею, зусиллями покращуються кваліфікації, набувається досвід. У релігійному вимірі це людина, яка свідомо шукає Бога, ходити в неділю та свята до церкви для неї замало, вона хоче більше, читає релігійну літературу, здобуває релігійну освіту, їздить на прощі, відвідує різні спільноти, реколекції. Вона духовно подвизається в міру сил та можливостей, але не може знайти заспокоєння в цьому, не може сказати: «Я нарешті знайшов те, що шукав». Аж нарешті знаходить «дорогоцінну перлину» і тоді приходить момент усвідомлення, що шукав саме це, хоча не розумів цього. 

Це друга пора ігнатіянського вибору. 

3. Невід з усякою всячиною. Це образ кропіткої постійної праці. В релігійному плані це образ більшості християн, які ходять до церкви, виконують Божі заповіді, але понад це не дуже цікавляться релігійними та духовними справами. І як людина щоденною працею викидає з невода непотрібні речі й збирає потрібні, так і вони щоденними молитвами, униканням гріха, чиненням добрих справ помалу розвивають у духовному плані, навіть не відчуваючи цього. 

Це третя пора ігнатіянського вибору.