Лк 24, 13-33
13 Двоє з них ішли того дня до села,
віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке
називалося Емаус;
14 вони говорили між собою про все, що
відбулося.
15 І сталося, як розмовляли вони й
допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з
ними;
16 очі їхні були затуманені, тому його
не пізнали.
17 І спитав він їх: Що це за річ, над
якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі
сумні?
18 У відповідь один, на ймення Клеопа,
сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у
Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими
днями?
19 І запитав їх: А що саме? Вони
відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка,
сильного ділом і словом перед Богом і перед усім
народом;
20 як видали його архиєреї і наші
можновладці на засуд смерти і розп'яли
його.
21 Ми сподівалися, що він той, хто має
визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи
те сталося.
22 Деякі наші жінки налякали нас,
побувавши рано при гробі,
23 і не знайшли його тіла. Прийшли й
кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він
живий.
24 Тоді пішли деякі з нас до гробу – і
знайшли все, як жінки казали; самого ж його не
побачили.
25 Тоді він сказав їм: О, нерозумні й
повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що
говорили пророки.
26 Чи не треба було перетерпіти
Христові й увійти в свою славу?
27 І почавши від Мойсея та від усіх
пророків, роз'яснив їм з усього Письма, що було про
нього.
28 Наблизилися до села, до якого йшли.
А він удавав, ніби йде далі.
29 Просили його, кажучи: Лишайся з
нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб
лишитися з ними.
30 І сталося, як сів він за столом з
ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав
їм,
31 – тут відкрилися їхні очі й упізнали
його. Але він став невидимий для них.
32 І сказали до себе: Чи не горіло наше
серце, коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам
Письмо?
33 Вставши, тієї ж години повернулися
до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що
були з ними;
А в дорозі: з Єрусалима до Емауса
(13)
|
|
B розмова: про те, що відбулося –
факти (14)
|
|
|
C Ісус, наблизившись, пішов з
ними (15)
|
|
|
|
D очі їхні були затуманені, тому
його не пізнали (16)
|
|
|
|
|
E що сталося цими днями – з
Ісусом (17-19)
|
|
|
|
|
|
F видали його на засуд смерти і
розп'яли – факти (20)
|
|
|
|
|
|
|
G сподіватись – людські надії
(21)
|
|
|
|
|
|
|
|
H Він живий
(22-23)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H’ не побачили
(24)
|
|
|
|
|
|
|
G’ вірити – бачити в Божій
перспективі (25)
|
|
|
|
|
|
F’ перетерпіти Христові й увійти в
свою славу? – суть фактів
(26)
|
|
|
|
|
E’ суть фактів, які стосуються
Ісуса (слово + таїнство)
(27-30)
|
|
|
|
D’ тут відкрилися їхні очі й
упізнали його (31а)
|
|
|
C’ Ісус віддаляється, зникає
(31b)
|
|
B’ розмова: суть фактів у світлі
Писання (32)
|
A’ в дорозі: з Емауса до Єрусалима
(33)
|
Теза 1:
конфронтація двох порядків пізнання – природного і
надприродного
13 Двоє з них ішли того дня до села,
віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке
називалося Емаус;
33 Вставши, тієї ж години повернулися до
Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з
ними;
Лк. 24,
13
|
|
|
|
Двоє з
них
|
|
|
ішли
|
|
|
|
того дня
|
|
|
до села, віддаленого на шістдесят
стадій від Єрусалима, яке
називалося Емаус
|
|
|
|
Лк. 24,
33
|
|
|
|
|
|
|
Вставши,
|
|
|
|
тієї ж години
|
|
повернулися
|
|
|
|
до
Єрусалима,
|
|
знайшли
|
|
|
|
зібраних
одинадцятьох
|
|
|
і тих, що були з
ними;
|
з них
ἐξ αὐτῶν; ἐξ
означає відділення від чогось;
з ними σὺν αὐτοῖς
; σὺν
означає приєднання до чогось.
того дня, тієї ж години
означає раптову дію, відразу
14 вони говорили між собою про все, що
відбулося.
32 І сказали до себе: Чи не горіло наше серце,
коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам
Письмо?
Лк. 24,
14
|
|
|
|
вони
|
|
|
|
|
говорили
|
між собою
|
|
|
|
|
про все,
|
|
|
|
що
відбулося.
|
|
|
|
|
Лк. 24,
32
|
|
|
|
І
|
|
|
|
|
сказали
|
між собою:
|
|
|
|
|
Чи не горіло наше
серце,
|
|
|
|
коли говорив нам у
дорозі
|
|
|
|
і роз'яснював нам
Письмо?
|
|