Лк.
14, 26
Лк.
14, 26: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого
батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до
того й своєї душі, той не може бути учнем
Моїм!»
1.
Постараймося заглибитися у це речення, як ми його розуміємо,
і потім – як ми його відчуваємо. Інтелектуальне розуміння
більш-менш таке: Ісус – авторитетний релігійний Учитель. До
нього приходять кандидати записатися в його учні. Він
ставить умови. Щось подібне діється сьогодні при вступі до
навчальних закладів чи при прийомі на роботу: всюди є вимоги
для абітурієнтів і кандидатів на якісь роботи, посади. Але
ці вимоги не абсолютні, а гнучкі, бо залежать від кількості
кандидатів, тобто від можливості вибирати між ними. Де
більше кандидатів – вимоги більші, де менше – вимоги менші.
Таке розуміння справи ми по аналогії переносимо на ці слова
Ісуса. Але вони можуть відразу викликати в нас негативне
емоційне сприйняття – вимоги занадто високі, окрім того в
словах Ісуса можемо відчувати ще й негативні моральні ноти,
моральне осудження.
Подивімося
на грецький текст Євангелія:
той
не може бути учнем Моїм! – οὐ
δύ
ναται μοι μαθητὴ
ς εἶναί
,
не
може – οὐ
δύ
ναται,
δύ
ναται –
від
δυ
́ναμαι
я здатний, я спроможний, я маю силу
.
Від
кореня цього слова походять відомі нам терміни «динаміт»,
«динаміка», «динамічний», а корінь цього слова означає
силу. Отож
сила – ключове
слово. Якщо ввійдемо в суть або в іншу можливість розуміння,
то йдеться не про зовнішні відносні вимоги, а про внутрішню
здатність, спроможність. По аналогії, вимога мати музичний
слух при вступі до консерваторії.
Отож
слова Ісуса – це не Його арбітражні вимоги, які залежать від
Нього, від Його волі, а внутрішні здатності людини, які в
ній є або їх немає.
2.
Подивімося тепер на цей вислів: «і не зненавидить свого
батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до
того й своєї душі». Можемо цей текст сприймати буквально
– ненависть як людське почуття, притаманне нам усім, і
конкретні люди – об’єкти цієї ненависті. Тільки буквальне
розуміння не має сенсу. Воно набирає сенс тоді, коли
починаємо подавати якісь зрозумілі й сприйнятливі
інтерпретації та пояснення.
Ненависть
у цьому контексті – це не статичний емоційний стан, який
треба у собі зберігати постійно, а розрив емоційних зв’язків
із найближчими людьми, до того ж не усіх зв’язків любові,
дружби, прив’язання, а хворих, збочених зв’язків. Мовою
ігнатіянської духовності це звучатиме – звільнятися від
невпорядкованих зв’язків або невпорядкованості у зв’язках,
тобто очищати, одуховнювати зв’язки з ближніми, щоб духовне
проникало в тілесне.
Може
бути ще й інше розуміння чи інтерпретація. Батько, мама,
дружина, діти, брати, сестри, я сам – це середовище, в якому
я народився, ріс, виховувався, формувався. Це середовище
сформувало мою ментальність, світогляд, релігійність – те,
ким я є. Я ототожнююся з цим середовищем, я і є тим
середовищем.
Прийняти
науку Ісуса – це радикально змінити світогляд, ментальність,
це навернення. Попередній світогляд, уособленням якого є
найближчі люди, середовище, необхідно залишити, позбутися
його. Процес навернення – це зміна психічних та духовних
структур людини, велика внутрішня криза. Це перехідний
період, під час якого на рівні емоцій людина може переживати
дику ненависть до найближчих людей, до всього світу й до
себе самої. Досвід духовних вправ св. Ігнатія Лойоли
підтверджує таке розуміння ненависті.
|