Лк. 7, 36-50  

Лк. 7:36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. 37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, 38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... 39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! 40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. 41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? 43 Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. 44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. 45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. 46 Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... 47 Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. 48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! 49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? 50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!  

Поміркуймо над текстом. Маємо кілька категорій людей: 

1) Ісус; 

2) учні; 

3) фарисеї; 

4) блудниця. 

Початки фарисеїв сягають своїм корінням до повстання Макавеїв (166-159 рр. до Хр.). Цей рух боровся за чистоту Права проти архієреїв, які дозволяли вводити в юдаїзм елементи еллінізму. Вони пробували впливати на королів і на синедріон. В локальних судах і синагогах здобули великий вплив. У політичному плані боролися за незалежність Ізраїлю, в релігійному – крім писаного Права приймали ще й усне Право: Тору, тобто пояснення до Права в живій традиції старійшин. 

Якщо говорити сьогоднішньою мовою, то фарисеї тяжіли до правого крила політичних сил: релігійне суспільство, розділене на соціальні класи, релігія повинна сприяти стабільності та ладу в суспільстві. Моральні принципи плюс бізнес-інтереси свого соціального прошарку, тобто клану. Пізніше у християнстві цей світогляд проявиться у зрощенні Церковної і світської влади, який назвуть цезаропапізмом. Теоретична доктрина виглядає дуже добре: релігійна влада дбає про духовне добро суспільства, світська – про матеріальне, між ними повинна бути єдність, співпраця, взаємне порозуміння і повна гармонія, в результаті чого повинно бути побудоване християнське суспільство. Але практично, християнська держава – це утопія, християнськими можуть бути лише зовнішні атрибути, бо причини всіх людських бід знаходяться у самій людині, в її серці, а не в зовнішніх політично-економічних структурах, які є не причиною, а наслідком, реалізацією гріха, який міститься у людському серці. 

У соціальному плані між фарисеями й трьома іншими категоріями людей, присутніх у цій сцені, велика різниця, якщо не прірва. Між фарисеями і блудницею існує ще й релігійна, моральна прірва, яка кладе між ними непрохідну стіну. 

Запрошення Ісуса та учнів на учту до фарисея, де зібралися інші фарисеї, повинно було бути для Нього і учнів великою честю, і користь від добрих стосунків повинна була би бути обопільною. Принаймні, так думали фарисеї й учні Ісуса. Для фарисеїв сприйняття Ісуса як Месії, обіцяного Богом, було неможливим. Для них Месія був харизматичним політичним лідером, на взір Давида і Соломона. Ісуса вони могли сприйняти лише як чергового пророка, який буде сприяти поширенню їхніх релігійних і політичних доктрин, тобто, для них Він міг бути лише знаряддям у їхніх політичних змаганнях. Вони, в свою чергу, будуть сприяти поширенню Його авторитету. Учні Ісуса могли думати більш-менш подібно. 

І запрошення фарисея – це перший контакт, налагодження стосунків. Але тут трапилось щось неочікуване. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... Пророк і блудниця – таке поєднання для фарисеїв неможливе. У даній ситуації пророк повинен поводитися адекватно, тобто відіпхнути її від себе чи попросити інших, щоб забрали її від Нього. Тихо зам’яти прикрий інцидент. Але Ісус веде себе неадекватно. Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... Ісус у присутності багатьох людей звинувачує Симона у недотриманні усталених звичаїв гостинності, а хвалить блудницю. Це образа не лише для Симона, але й для його гостей. 

Цим самим Ісус виразно відмежовується від політики правих, ясно показує, що в жодні релігійно-політичні уклади чи авантюри входити не буде, що Йому байдуже до їхньої підтримки чи зневаги. Тобто, втрачає будь-яку підтримку фарисеїв, а завершальний акорд цієї зустрічі: А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі! Фарисеї сприймають ці слова як єресь, Ісус втрачає також будь-який релігійний авторитет, тепер для них Він єретик, від якого користі не буде жодної, лише шкода. 

Поведінка блудниці також неадекватна. Всі присутні сприймають її присутність і дії негативно, хто з осудженням, а хто з ненавистю. Лише не Ісус. Його слова: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила означають, що в її серці відбувається процес глибокого навернення. А Його місія полягає саме в цьому: навертати людські серця, змінювати людину внутрішньо, а не створювати якісь зовнішні структури, які би впливати на суспільний устрій. Коли відбувається навернення людського серця, то людина змінюється, змінюється також її світогляд, спосіб мислення, і в процесі змін, поки все не стабілізується, людина часто веде себе неадекватно, по дурному, що є цілком нормальним і постійним явищем ігнатіанських реколекцій. 

А що робиться з учнями Ісуса в цій ситуації. Вони ще не перемінені, їхній світогляд такий самий, як релігійний світогляд їхнього народу в дану епоху. Месія – це політичний лідер, відновлення Ізраїлю – це глобальні зовнішні зміни в державі. І тому вони не розуміють Ісуса, їм байдуже, що станеться з блудницею, вони не розуміють, що з нею відбувається. Для них ця ситуація прикра, життєвий неуспіх, поразка, втрата і… велике випробування їхньої віри в Ісуса Христа. 

Подивімося на цю ситуації символічно. Учні Ісуса – це Його сьогоднішня Церква: ми з вами – Церква ієрархічна і Церква віруючих, Містичне Тіло Христа. Який ми маємо світогляд, яке наше бачення ролі Церкви в житті людини, суспільства, держави? Чи ми дійсно розуміємо Ісуса, тобто, що Він хоче від кожного з нас у конкретних життєвих обставинах, чи своє християнство кожен розуміє по-своєму й робить так, як йому видається правильним, беручи критерії своєї віри й поведінки не від єдності з Ісусом, а від своєї епохи та культури? 

Коли говорять почуття – 

Уста мовчать, мов камінь. 

Як з серця вийде каяття, 

То Бог докінчить:"Амінь! 

Іди і більше не гріши," – 

Чи є ще щось простіше: 

Іди і жити починай, 

І дихати вільніше. 

І Магдалиночка потре 

Від здивування гулю, 

А "справедливі" проковтнуть 

Іще одну пілюлю. 

Ніхто тоді не зрозумів 

Розмову між серцями, 

Як у її душі горів 

Вогонь між реп'яхами: 

Вогонь небесний – Божий дар, 

І грішниця згоріла, 

А як закінчився пожар – 

Душа вже була біла. 

Ніхто тоді не зрозумів 

Дар Божої любові, 

Як Бог за блудницю віддав 

Останню краплю крові.