Лк. 7, 36-50  

Лк. 7: «36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40 Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”.41 “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” 43 Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48 Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50 До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”» 

Мт. 26: «6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, 7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. 8 Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? 9 Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” 10 Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. 11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. 12 Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. 13 Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.” 14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників 15 і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків». 

Мк. 14: «3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. 4 Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира! 5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї. 6 Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. 7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. 8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї." 10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм». 

Зложімо три Євангелія разом, гляньмо на цю ситуацію в її історичному контексті й попробуймо зануритися у глибину – у те, що відбувається за межами зовнішніх вчинків, а на глибині духа. 

Основна увага присутніх зосереджена на блудниці – нарікання, обурення, сичання. Усі до неї ставляться негативно, у цьому вони всі солідарні, між ними повна єдність. Лише Ісус ставиться до неї позитивно і відверто озвучує своє ставлення – відкрито виступає проти всіх присутніх, псує їм настрій. Симон ще й негативно думає про Ісуса – з огляду на його поведінку щодо блудниці. Але Симон не озвучує свої думки, ніхто, крім Ісуса, не знає, про що він думає. Тому з боку виглядає, що Ісус ні з того, ні з сього безпідставно атакує Симона, ображає господаря у присутності всіх гостей, усім зіпсував гостину. Постараймося побачити Ісуса історичного – так як Він виглядав в очах оточуючих його людей, а не через фільтри Катехизму Католицької Церкви і правильної віри. Його образ був повністю негативним. 

Тепер постараймося увійти в глибину духа. В душі блудниці відбувається процес навернення, великі зміни в душі позначаються на її психічній сфері та зовнішній поведінці. По-простому – в неї їдуть мозги, вона веде себе неадекватно, погано, а не робить Ісусові приємність – якби могло виглядати з його слів. Чому ж тоді Він її хвалить, захищає, повністю втрачаючи свій авторитет духовного і морального лідера? 

Процес навернення повинен відбутися до кінця – гусениця повинна перетворитися у метелика. На процес трансформації сильно впливає зовнішнє середовище – може бути допомогою або перешкодою. У даній ситуації всі проти неї, якщо вона відверне увагу від свого внутрішнього стану й подивиться на довколишній світ, то може перелякатися, зачинитися в собі – процес навернення припиниться. Щось подібне, коли Петро йшов по воді, відвернув увагу від Ісуса на зовнішній світ і почав потопати. Єдиною допомогою в цій ситуації може бути тільки Ісус, його допомога і підтримка. Що Він і чинить. У першу чергу – припинити сичання натовпу. Закрити писки не важко, Йому це відразу вдається. Але на неї тисне великий шквал їхніх негативних думок та емоцій – невидимий, але відчутний і дошкульний. Припинити цей шквал Ісус не може, єдиний вихід – богомільний праведний гнів натовпу перевести на інший об’єкт. Що Він і робить – переводить їхню ненависть на Себе самого. Віддає ради блудниці своє добре ім’я, репутація, а пізніше – й життя. 

Ситуація в домі Симона – це постійна ситуація християн. Там, де двоє або троє богомільних та ідейних борців за правду та християнські цінності зберуться в ім’я Господнє, там відразу шукають грішників і гавкають на них – будують Боже Царство на землі й віддано служать Богові, збираючи заслуги для Небесного Царства. 

Що стоїть в основі віри – теорії та практики нашого християнського життя як індивідуумів і як Церковної структури: Євангеліє і образ Ісуса Христа чи образ цього світу – боротися за добрий імідж Церкви і за свій імідж богомільної святої корови? Євангеліє та Ісус Христос тут будуть заважати, а реальна допомога – це інструкції та поради професійних журналістів-медійників.