
Лк.
7, 36-50
Лк. 7: «36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І
ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37 Аж тут
жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за
столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів,
плящинку 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду,
почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови
обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши
те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це
був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається
його: це ж грішниця! 40 Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне,
маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”.41 “Два
довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот
динаріїв, а другий п'ятдесят. 42 А що вони не мали звідки
віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде
його любити?” 43 Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому
подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44
І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю
жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона
ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45
Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не
перестала цілувати мені ноги. 46 Оливою не намастив ти голови
моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47 Тому кажу
тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж
мало прощається, той мало любить.” 48 Потім сказав до жінки:
“Прощаються тобі гріхи.” 49 І почали ті, що з ним за столом
сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи
відпускає? 50 До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе;
іди в мирі.”»
Мт. 26: «6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона
прокаженого, 7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою
плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на
голову, як він сидів при столі. 8 Побачивши це учні, нарікали й
казали: “Навіщо таке марнотратство? 9 Це можна б було дорого
продати й – дати бідним!” 10 Ісус зауважив це й сказав їм:
“Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. 12
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. 13
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія
по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй
на спомин.” 14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда
Іскаріотський, подався до первосвящеників 15 і каже: “Що хочете
мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять
срібняків».
Мк. 14: «3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і
коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою
посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину,
вилила йому на голову. 4 Деякі обурилися між собою: "Навіщо,
мовляв, така втрата мира! 5 Таж її можна було продати більш,
ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони
ремствували на неї. 6 Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її
бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. 7 Бідних бо
ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро
чинити; мене ж не завжди маєте. 8 Що могла, те зробила; вона
заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9 Істинно кажу вам:
По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця
Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про
неї." 10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до
первосвящеників, щоб видати його їм».
Зложімо
три Євангелія разом, гляньмо на цю ситуацію в її історичному
контексті й попробуймо зануритися у глибину – у те, що
відбувається за межами зовнішніх вчинків, а на глибині
духа.
Основна
увага присутніх зосереджена на блудниці – нарікання,
обурення, сичання. Усі до неї ставляться негативно, у цьому
вони всі солідарні, між ними повна єдність. Лише Ісус
ставиться до неї позитивно і відверто озвучує своє ставлення
– відкрито виступає проти всіх присутніх, псує їм настрій.
Симон ще й негативно думає про Ісуса – з огляду на його
поведінку щодо блудниці. Але Симон не озвучує свої думки,
ніхто, крім Ісуса, не знає, про що він думає. Тому з боку
виглядає, що Ісус ні з того, ні з сього безпідставно атакує
Симона, ображає господаря у присутності всіх гостей, усім
зіпсував гостину. Постараймося побачити Ісуса історичного –
так як Він виглядав в очах оточуючих його людей, а не через
фільтри Катехизму Католицької Церкви і правильної віри. Його
образ був повністю негативним.
Тепер
постараймося увійти в глибину духа. В душі блудниці
відбувається процес навернення, великі зміни в душі
позначаються на її психічній сфері та зовнішній поведінці.
По-простому – в неї їдуть мозги, вона веде себе неадекватно,
погано, а не робить Ісусові приємність – якби могло
виглядати з його слів. Чому ж тоді Він її хвалить, захищає,
повністю втрачаючи свій авторитет духовного і морального
лідера?
Процес
навернення повинен відбутися до кінця – гусениця повинна
перетворитися у метелика. На процес трансформації сильно
впливає зовнішнє середовище – може бути допомогою або
перешкодою. У даній ситуації всі проти неї, якщо вона
відверне увагу від свого внутрішнього стану й подивиться на
довколишній світ, то може перелякатися, зачинитися в собі –
процес навернення припиниться. Щось подібне, коли Петро йшов
по воді, відвернув увагу від Ісуса на зовнішній світ і почав
потопати. Єдиною допомогою в цій ситуації може бути тільки
Ісус, його допомога і підтримка. Що Він і чинить. У першу
чергу – припинити сичання натовпу. Закрити писки не важко,
Йому це відразу вдається. Але на неї тисне великий шквал
їхніх негативних думок та емоцій – невидимий, але відчутний
і дошкульний. Припинити цей шквал Ісус не може, єдиний вихід
– богомільний праведний гнів натовпу перевести на інший
об’єкт. Що Він і робить – переводить їхню ненависть на Себе
самого. Віддає ради блудниці своє добре ім’я, репутація, а
пізніше – й життя.
Ситуація
в домі Симона – це постійна ситуація християн. Там, де двоє
або троє богомільних та ідейних борців за правду та
християнські цінності зберуться в ім’я Господнє, там відразу
шукають грішників і гавкають на них – будують Боже Царство
на землі й віддано служать Богові, збираючи заслуги для
Небесного Царства.
Що
стоїть в основі віри – теорії та практики нашого
християнського життя як індивідуумів і як Церковної
структури: Євангеліє і образ Ісуса Христа чи образ цього
світу – боротися за добрий імідж Церкви і за свій імідж
богомільної святої корови? Євангеліє та Ісус Христос тут
будуть заважати, а реальна допомога – це інструкції та
поради професійних журналістів-медійників.
|