Якщо ти Син Божий

Лк 4, 1-13: «1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. 3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” 4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” 5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, 6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” 8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” 9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” 12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” 13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу». 

Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.  

Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу.  

Якщо/ коли ти Син Божий – у грецькому оригіналі: ει ̓ υι ̔ο ̀ςεἶτου ͂ Θεου ͂ . Якщо/ коли – ει ̓ . Перекладач один термін переклав двома різними словами, які не змінюють суті написаного. Але текст Святого Письма можна інтерпретувати по-різному, на різних рівнях і в різних аспектах – в залежності від індивідуальності читача. І в оригінальному тексті можна помітити те, чого не помітимо в перекладі й тому не звернемо уваги на ще якийсь аспект можливого розуміння тексту.  

Систематичне повторювання коротких формулювань відоме здавна як молитовна традиція більшості релігій світу. Систематичне повторювання коротких формулювань і навіть окремих звуків має ще й психічний ефект. Різні форми східної медитації, автотренінг Шульца, деякі психологічні методи, сучасна реклама користуються цим. Біблію у повсякденному душпастирстві коментують переважно у моральному плані. Але скупі тексти містять невичерпне джерело символів. 

Потрійне спокушання Ісуса в пустелі – це символ повноти: Він зазнав на собі всю силу диявола. Отож вислів Якщо ти Син Божий – це мантра, яку диявол хоче закарбувати в голові Ісуса. Але що поганого в цій мантрі? Де приховується підступ? Подивімося уважно. Якщо ти Син Божий, – диявол звертається так у першій та третій спокусі, але не в другій. Порівняймо ці три спокуси. Тільки друга з них – це виразне спокушання до гріха віровідступництва. Перша у моральному плані взагалі нейтральна. Третю можна розцінити як підтвердження правдивості Святого Письма – написане здійснилося. Узагальнюючи: диявол звертається до Ісуса словами Якщо ти Син Божий тільки тоді, коли спокушання не стосується того, що ми вважаємо гріхом у повсякденному християнському житті – переступ Божих заповідей і норм моралі. 

То де ж тоді підступ і лукавство? 

Поміркуймо над розумінням терміну «ідентичність»: людська, національна, расова, релігійна, політична тощо. Ідентичність індивіда складається з суміші різних ідентичностей. Відомий богослов Ганс фон Бальтазар під впливом містичних одкровень Адріани фон Шпаєр, ігнатіанської духовності та духовності св. Терези з Лізьє виразно наголошує на християнській ідентичності: бути християнином, знати себе самого – це знати Божу волю щодо себе. Тобто ідентичність ототожнює з місією. Св. Ігнатій Лойола виражає це просто: любов християнина повинна виражатися більше у вчинках, ніж словах. Ісус, маючи всі наші людські обмеження, також повинен розпізнавати й відкривати свою ідентичність, особливо після Йордану: «Це Син мій улюблений», отож повинен розпізнати – що йому робити? І диявол намагається зомбувати його фальшивим образом Божого Сина – Месії: Божий Син – це слава, сила, могутність. І диявол не придумав цей образ – це актуальний образ Месії іудейської релігії та культури. 

Якщо ти Син Божий – це виглядає як визнання віри диявола, але насправді це приманка, нейтральна несуча частота, впустивши яку в себе, Ісус впустить і все, що міститься за нею і на ній. Це «троянський кінь» данайців. 

«[326] Правило тринадцяте. Поза тим, ворог діє як спокусник, потай, роблячи все, щоби його не виявили» (Св. Ігнатій Лойола, Духовні Вправи).  

Отож диявол намагається ввести в світогляд Ісуса конкретний образ Сина Божого, конкретну програму і місію – що Ісус має робити. Син Божий має робити те й те – це ж ясно й само собою зрозуміло, всі так вважають – саме це твоя ідентичність і місія. І тобі вже не треба щось розпізнавати, молитися і шукати Божу волю. Ти можеш бути повністю автономним і самодостатнім. Мета спокуси – не близькі тактичні плани й перемоги, тут він може допомагати Ісусові робити чуда, а глобальна стратегічна перемога – відірвати Ісуса від Отця. 

«[332] Правило четверте. Злому ангелу, який з’являється під виглядом ангела світла, притаманно спочатку йти в тому ж напрямку, що й побожна душа, аби врешті-решт спонукати її рухатися у своєму, тобто протилежному, напрямку; так, спершу він навіює думки добрі та святі, привабливі для такої праведної душі, а потім намагається поступово сягнути своєї мети, втягуючи людину у свої приховані підступи та злі наміри» (Св. Ігнатій Лойола, Духовні Вправи).  

Спробуймо таїну Бога і таїну людини спростити до простішої мови – мови езотерики, яка намагається навіть духовний вимір звести до раціонального, логічного розуміння. Але спрощені образи допоможуть поставити в голові якісь орієнтири, якесь розуміння. 

Кожне людське переконання – релігійне, політичне тощо – психічна енергія, яка виходить поза людину. Психічна енергія групи людей, об’єднаних спільним переконанням, акумулюється і створює егрегор – енергетичне поле, яке впливає на своїх адептів і підсилює їхнє переконання. Чим більша група людей, тим сильніший егрегор і тим сильніше він тримає своїх адептів і пробує залучити нових. Якщо група людей велика і більш-менш герметична у своїх релігійних, мовних, національних переконаннях, тобто ізольована від інших груп, то людина, яка народжується в цій групі, приречена бути рабом цього егрегора. Перенесімо такий образ і пояснення на іудейську релігію і культуру, на їхній егрегор Божого Сина і Месії. Ісус народився в цій культурі й тепер бореться з цим потужним егрегором, намагається звільнитися від його впливу. 

Тепер підсумуймо – деякі езотеричні системи зводять духовну реальність Бога і диявола до позитивних та негативних енергій, що нерідко роблять і католицькі екзорцисти, перебільшуючи вплив диявола і лякаючи богомільний народ нечистою силою, тобто негативною енергією, яку випромінюють усі сувеніри зі Сходу. Духовна реальність – це незбагненна таїна, але віра домагається зрозуміння, а зрозуміння – це людські розумові моделі та інтерпретації, якими ми можемо користуватися, щоб щось зрозуміти, але завжди усвідомлюючи обмеження і границі. 

Цей євангельський текст постараймося накласти на наше буденне життя, на наші щоденні спокуси. Кожна людина належить до різних соціальних груп, які мають свій егрегор: родина, коло друзів, місце проживання – село, місто, місце праці, мова, культура, традиції тощо. Ми ототожнюємося з кожним із цих егрегорів, частина з них впливає на нас від народження, іншим піддаємося мимовільно, несвідомо, іншим піддаємося свідомо. Просте унаочнення – входимо в якусь нову групу, нове місце праці, де спочатку все незвичне. Кожна група має якісь неписані правила, норми, які регулюють співжиття цієї групи. Чим більше мій егрегор відповідає егрогору групи, то мені легше пристосуватися до групи, а егрегору групи легше мене втягнути під свій вплив. Якщо ж мій егрегор відмінний від егрегору групи, то після непорозумінь та скандалів я або сам залишу групу, або мене з неї викинуть. Релігійні, мовні та національні егрегори найпотужніші, особливо в зачинених суспільствах або тих, які були довший час зачинені. 

Така модель дійсності дуже виразно проявляє себе на фейсбуці. Егрегор якоїсь групи намагається залучити нових адептів. Того, хто постить не так як треба, не підгавкує лідерам групи, викидають – якщо сам раніше не втече з групи. 

Християнин – це той, хто наслідує Христа. Що ми переважно розуміємо під наслідуванням Христа? Ходити в неділю до церкви і не грішити. Може глибша застанова на цим євангельським текстом спонукає нас ще у чомусь наслідувати Христа? 

Погляньмо ще на відмінності у спокусах з чисто людського, емоційно-психічного боку. Перша спокуса не викликає якоїсь емоційної реакції. Друга – негативну емоційну реакцію, віровідступництво. Третя – позитивну емоційну реакцію: чудо, яке може навіть Богові сподобається. Згадаймо якісь події у своєму житті, коли за короткий проміжок часу ми піддавалися таким емоційним контрастам. Про що ми думали, які рішення й вибори приймали? Як нас впливали великі зміни настрою та почуттів? Позитивно чи негативно? 

Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол.  

Упродовж століть Духовні Вправи св. Ігнатія Лойоли піддавалися нищівній критиці через медитації про пекло. Як таке може бути в християнській духовності – просити Бога, щоб організував прощу до пекла? Поміркуймо над цим євангельським текстом – Святий Дух привів Ісуса в пустелю і залишив на паству дияволові, тобто привів Його в пекло. 

«[65] ВПРАВА П’ЯТА. РОЗВАЖАННЯ ПРО ПЕКЛО. 

після молитви приготування і двох впроваджень містить п’ять пунктів і бесіду 

Перше впровадження полягає у витворенні місця. Тут уявляємо собі довжину, ширину і глибину пекла. 

Впровадження друге. Просимо про те, чого хочемо; тут потрібно просити внутрішнього відчуття страждань, що їх зазнають засуджені, щоби, принаймні, страх перед покаранням утримував нас від гріха, якщо вже ми, з огляду на свої провини, забули про любов до Господа Бога. 

[66] Пункт перший. Уявити собі велетенські язики полум’я і душі, які, так би мовити, ув’язнені в охоплених вогнем тілах. 

[67] Пункт другий. За допомогою уяви почути лемент, стогін, крики і богохульства супроти нашого Господа і Його святих. 

[68] Пункт третій. Відчути запах диму, сірки, розкладу і гнилизни. 

[69] Пункт четвертий. Відчути смак гіркоти пекла – сліз, скорботи та докорів сумління. 

[70] Пункт п’ятий. Відчути на дотик, як полум’я охоплює душі і обпалює їх» (Св. Ігнатій Лойола, Духовні Вправи). 

Есхатологічне пекло – це місце для вічно осуджених за гріхи. Пекло (не есхатологічне) – це лікарня, місце, яке очищає людину від усіх її егрегорів. Рабів до раю не пускають – цей вислів розуміють як поверхневе рабство, коли людина гнобить людину, тобто політичне та економічне рабство. Але існує набагато страшніше рабство – рабство своїх переконань. І ми не усвідомлюємо, що наші переконання, які ми вважаємо добрими, побожними – це не перепустка до раю, а наші ідоли, від яких можемо звільнитися тільки важкою боротьбою.