Ів. 2, 1-11
1 Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і
була там мати Ісусова.
2 Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його
учнів.
3 Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина
в них нема.»
4 Відрік їй Ісус: «Що
мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година
моя!»
5 Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, -
робіть.»
6 Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися
по-юдейському; кожна вміщала дві або три
мірки.
7 Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили
їх по вінця.
8 А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости
весільного.» Тож понесли.
9 Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а
не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води
зачерпнули були, - то закликав староста
молодого
10 і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а
гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю
пору.»
11 Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і
велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в
нього.
Усі ми знаємо традиційні пояснення чуда в Кані Галилейській –
Ісус учинив перше чудо, благословив молоде подружжя, воду
подружнього життя перемінив на вино, уділив їм Таїнство
Подружжя – це перше християнське шлюбне подружжя. Особливо таке
пояснення важливо в наші часи – боротьби за традиційні сімейні
цінності. У полеміці з гендерною ідеологію цей текст важливо
цитувати й пояснювати, так само як тексти про Содом і Гоморру –
як Господь благословляє традиційні сімейні цінності та як карає
грішників, які живуть нетрадиційними сімейними цінностями. У
наших роздумах звернімо увагу на щось інше.
4 Відрік їй Ісус: «Що
мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година
моя!»
Якщо поглянемо, як у Євангеліях Ісус вживає термін
година
– ω
̔́ρα
, то побачимо, що Він вживає його, коли говорить про фінальну
частину своєї місії – арешт, муки,
смерть
, і про пізніші духовні наслідки своєї місії. У такому
розумінні
година
і
смерть
– ніби синоніми. Але фінал з’єднаний з початком, залежить від
початку. Початок запускає процес реалізації фіналу – чим
скоріше почнемо, тим скоріше закінчимо.
Таж не прийшла година моя!
Тобто, мені ще зарано
вмирати, не підштовхуй мене до смерті. Виконати прохання
мами – це передчасно «засвітитися» як Месія. Прагнучи допомогти
молодій подружній парі, Марія несвідомо підштовхує Сина
розпочати свою місію. Але початок Його місії вимагає
усвідомлення не тільки з Його боку, а й з боку Марії. Згадаймо
психологію – стосунки й прив’язання мами до сина, скільки
проблем мають сини від того, що матері не хочуть їх відпустити
від себе на психічному, ментальному рівні.
І тому виконання прохання Марії – це переломний момент у житті
Ісуса, і також переломний момент у житті Марії. Родинні
стосунки мати – син повинні трансформуватися у духовні
стосунки: Ісус стає Спасителем світу, а Марія – матір’ю
Спасителя світу, матір’ю людства, розширити своє материнське
серце на весь світ, на все людство.
Чи Марія готова до цього? Ісус звертається до неї жінко, а не мати. Поверхневе
сприйняття – це навіть грубо по відношенню до Марії. Глибше
сприйняття – це трансформація родинних стосунків у духовні:
мама стає жінкою у
глибокому сенсі – як нова Єва, яка дає нове життя і своїм
материнським Покровом огортає все людство. І саме це є
справжнім чудом Кани Галилейської.

|