Ів. 2, 1-11  

1 Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. 

2 Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. 

3 Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.» 

4 Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!» 

5 Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть.» 

6 Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. 

7 Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця. 

8 А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли. 

9 Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого 

10 і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.» 

11 Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в нього. 

Усі ми знаємо традиційні пояснення чуда в Кані Галилейській – Ісус учинив перше чудо, благословив молоде подружжя, воду подружнього життя перемінив на вино, уділив їм Таїнство Подружжя – це перше християнське шлюбне подружжя. Особливо таке пояснення важливо в наші часи – боротьби за традиційні сімейні цінності. У полеміці з гендерною ідеологію цей текст важливо цитувати й пояснювати, так само як тексти про Содом і Гоморру – як Господь благословляє традиційні сімейні цінності та як карає грішників, які живуть нетрадиційними сімейними цінностями. У наших роздумах звернімо увагу на щось інше. 

4 Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!» 

Якщо поглянемо, як у Євангеліях Ісус вживає термін година – ω ̔́ρα , то побачимо, що Він вживає його, коли говорить про фінальну частину своєї місії – арешт, муки, смерть , і про пізніші духовні наслідки своєї місії. У такому розумінні година і смерть – ніби синоніми. Але фінал з’єднаний з початком, залежить від початку. Початок запускає процес реалізації фіналу – чим скоріше почнемо, тим скоріше закінчимо. 

Таж не прийшла година моя! Тобто, мені ще зарано вмирати, не підштовхуй мене до смерті. Виконати прохання мами – це передчасно «засвітитися» як Месія. Прагнучи допомогти молодій подружній парі, Марія несвідомо підштовхує Сина розпочати свою місію. Але початок Його місії вимагає усвідомлення не тільки з Його боку, а й з боку Марії. Згадаймо психологію – стосунки й прив’язання мами до сина, скільки проблем мають сини від того, що матері не хочуть їх відпустити від себе на психічному, ментальному рівні. 

І тому виконання прохання Марії – це переломний момент у житті Ісуса, і також переломний момент у житті Марії. Родинні стосунки мати – син повинні трансформуватися у духовні стосунки: Ісус стає Спасителем світу, а Марія – матір’ю Спасителя світу, матір’ю людства, розширити своє материнське серце на весь світ, на все людство. 

Чи Марія готова до цього? Ісус звертається до неї жінко, а не мати. Поверхневе сприйняття – це навіть грубо по відношенню до Марії. Глибше сприйняття – це трансформація родинних стосунків у духовні: мама стає жінкою у глибокому сенсі – як нова Єва, яка дає нове життя і своїм материнським Покровом огортає все людство. І саме це є справжнім чудом Кани Галилейської.