«Часи» вибору  

Ді. 15, 1-21: «Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: «Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися.» По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших. Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість. Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них. Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. З тим згоджуються і слова пророків, як написано: А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це, йому відоме споконвіку. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи»». 

[175] ТРИ ЧАСИ, 

ПРИДАТНІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ 

РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ 

Час перший – коли Господь Бог так зворушує та приваблює нашу волю, що побожна особа, не вагаючись і не маючи змоги вагатися, виконує те, що їй вказує Господь; так ото вчинили святі Павло і Матей, коли пішли за Христом. 

[176] Час другий – коли отримуємо достатньо світла та пізнання через досвідчення втіхи та спустошення, а також через досвід розпізнавання різних духів. 

[177] Час третій – коли панує спокій; міркуємо насамперед про те, задля чого народилися, а саме – для прослави Господа Бога нашого та спасіння своєї душі; далі, бажаючи сягнути цієї мети, вибираємо як засіб її досягнення певний спосіб життя у встановлених Церквою межах, щоб він сприяв нам у справі служіння Господеві та спасіння душі. 

Під часом, коли панує спокій, мається на увазі пора, коли душу не тривожать різні духи, і вона використовує свої природні можливості вільно і спокійно. 

Перший собор у Єрусалимі. Перша проблема: навернені язичники і закон Мойсея. Погляньмо на цей євангельський текст через призму «трьох часів вибору» св. Ігнатія Лойоли. Петро, Павло, Яків – три апостоли, у кожного свій духовний досвід, бачення і розуміння цієї проблеми через призму свого досвіду. Але в кінці згода і однодушність, усвідомлення, що Святий Дух привів їх до спільного рішення: «Подобалось бо Святому Духові й нам…» (Ді. 15, 28). 

Щодо навернення язичників ап. Петро мав конкретний особистий досвід: видіння, яке само по собі було неясним, але коли він додав до нього видіння Корнелія, помислив над цим, зробив духовне розпізнавання, то дійшов висновку: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу, а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний. Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх» (Ді. 10, 34-36). Це «другий час» вибору. І на соборі Петро доводить, що на язичників не треба накладати закон Мойсея, на основі особистого досвіду. 

Навернення ап. Павла і вибір Ісуса – це потужний духовний досвід, який відповідає «першому часові». Цей досвід – це не тільки духовне, а й інтелектуальне навернення. Єдність з Воскреслим Ісусом – це головне, все інше другорядне. Павло, який був високоосвіченою людиною, стає громадянином Землі, космополітом – якщо говорити сучасною мовою. У питанні застосування закону Мойсея до язичників він не має жодних сумнівів: закон Мойсея їх не зобов’язує. На соборі Павло нікому нічого не доказує, а свідчить про те, що діється, – Божі чуда серед язичників, він приготовляє позитивну суспільну думку серед посварених між собою юдеїв. 

Ап. Яків – єпископ Єрусалиму. Проблема навернених язичників безпосередньо не стосується його служіння і його пастви. Можливо, що він особисто хотів би зберегти закон Мойсея для язичників, бо для юдеїв – це важливий елемент їхньої національної ідентичності. Але він дуже второпний, розважливий і практичний. Він говорить останнім, вислухавши всіх і зробивши висновки: світ змінюється, нове наступає на п’ятки старому, крайнощі приносять незгоду й розкол. Їх необхідно поєднати, вибравши розумну середину. Душпастирська второпність Якова – це «третій час» вибору. 

Погляньмо на своє богомільне життя, на свій богомільний світогляд, на свої життєві вибори упродовж життя. Що нами керувало й керує: Божа воля, глибоке духовне розпізнавання, поєднане з намаганням глибше пізнати довколишню дійсність і свій внутрішній світ, людська виважена второпність чи емоції, амбіції, невпорядковані схильності тощо?