Три парадигми інтерпретації Біблії  

на основі книжки J. A. Wiseman OSB, “Spirituality and Mysticism” 

1. досучасна або докритична, яка домінувала сімнадцять століть нашої ери; 

2. сучасна або критична, яка своїм корінням сягає в епоху просвічення; 

3. постсучасна або посткритична, яка домінує в наші часи. 

Бт 22:1 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! 

22:2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. 

22:3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. 

22:4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. 

22:5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. 

22:6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. 

22:7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? 

22:8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. 

22:9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. 

22:10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого... 

22:11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! 

22:12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. 

22:13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. 

22:14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться. 

22:15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, 

22:16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, 

22:17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. 

22:18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. 

22:19 І вернувсь Авраам до слуг своїх. 

1. Докритична парадигма 

Найкращим представником був Оріген. Він шукав «містичний» або «духовний» сенс біблійного тексту і намагався показати його як префігурацію чогось у Новому Завіті. 

22:6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. 

Те, що Ісак сам несе дрова є символом того, що Христос сам ніс хрест: «І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа» (Ів 19, 17); обов’язком священика є нести дрова для жертвоприношення. Ісак і Ісус – жертви і священики одночасно. 

22:13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. 

Баран також є префігурацією Ісуса, він представляє «Слово, яке стало тілом», Христа, який страждав і помер «в тілі». Ісак представляє Боже Слово, дане «згори», Христа «за духом». За духом Христос складає жертву Отцеві, за тілом стає жертвою, складеною Отцеві: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів 1, 29), «Ти священик навіки за чином Мелхиседековим» (Пс 110, 4). 

22:16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого. 

«Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим 8, 32). Авраам є префігурацією Бога: Авраам жертвував свого смертного сина, Бог жертвував свого безсмертного Сина. 

2. Критична парадигма 

Епоха просвічення з радикальним скептицизмом Декарта на біблійному полі створила історично-критичний метод дослідження Біблії, суть якого полягає в тому, щоб відділити «зміст» Біблії, яким є Боже слово, від «самих текстів», які є відносно недосконалими. Це започаткувало раціоналістичний підхід до Біблії, який остаточно був затверджений в половині XX ст. енциклікою папи Пія XII Divino afflante Spiritu. 

Відомий біблієзнавець Брюс Вовтер пояснює опис жертви Авраама вже по-іншому. Складання людських жертв Богові серед семітів було звичайним явищем. Опис жертви Авраама – це опис духовного перелому в самому Авраамі, який через релігійну вразливість доходить висновку, що Бог не хоче кривавих людських жертв. Релігія семітів переходить на вищий рівень. 

Еріх Оербах представляє інший спосіб – літературну критику. Він порівнює жертву Авраама з поверненням Одіссея додому. Стиль Гомера – описати все помалу і докладно так, щоб читач міг все побачити, помацати й почути, навіть думки і психічний стан героїв. Читач повністю поінформований про те, що діється в душах героїв. Опис жертви Авраама – абсолютно протилежний літературний стиль. Дослідник доходить висновку: гомеричний стиль показує радість тілесної екзистенції, Біблію цікавлять виключно моральний і релігійний аспекти. 

3. Посткритична парадигма 

Цей метод називають ще «герменевтикою підозр», яка в біблієзнавстві народилась під впливом філософських поглядів, пов’язаних з іменами Ніцше, Маркса і Фрейда – учителів «підозри». Суть методу: біблійні автори не були вільні від патріархальної ментальності своєї епохи, були її рабами, тому біблійні тексти містять також приховані наміри персонажів. Якщо до цього додати ще й психоаналіз з його підсвідомими, неусвідомленими поставами й мотивами, то в біблійних текстах треба знайти те, що знаходиться між рядками. 

Филіс Трайбл, представниця феміністичної богословської думки, інтерпретує, що в Біблії вона не знайшла жодного доказу на те, що Авраам був прив’язаний до Ісаака. Він був прив’язаний до Ізмаїла й Агарі. До Ісаака була прив’язана Сара. Сара перебувала в пастці патріархального мислення, яке відводило жінці лише два протилежні місця – бути господинею або рабинею. І саме це штовхнуло її на злочин проти Ізмаїла й Агарі. Феміністине богослов’я доходить висновку, що патріархальна культура є деструкційною для духовного розвитку не тільки жінок, але й чоловіків.