Три парадигми інтерпретації Біблії
на основі книжки J. A. Wiseman OSB, “Spirituality and
Mysticism”
1. досучасна або докритична, яка домінувала
сімнадцять століть нашої ери;
2. сучасна або критична, яка своїм корінням
сягає в епоху просвічення;
3. постсучасна або посткритична, яка домінує в
наші часи.
Бт 22:1 І сталось після цих випадків, що Бог
випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А
той відказав: Ось я!
22:2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого
одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до
краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із
тих гір, що про неї скажу тобі.
22:3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла
осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого,
і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до
місця, що про нього сказав йому Бог.
22:4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й
побачив те місце здалека.
22:5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут
з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і
повернемося до вас.
22:6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав
на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і
пішли вони разом обоє.
22:7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька,
говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І
промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на
цілопалення?
22:8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на
цілопалення, сину мій! І пішли вони разом
обоє.
22:9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав
йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова
розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на
жертівника над дровами.
22:10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб
зарізати сина свого...
22:11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й
сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось
я!
22:12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до
хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що
ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака
свого.
22:13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось
один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов
Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення
замість сина свого.
22:14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь
нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь
з'явиться.
22:15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама
подруге,
22:16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє,
тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого,
одинака свого,
22:17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і
розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі,
і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє
внаслідує брами твоїх ворогів.
22:18 І всі народи землі будуть потомством твоїм
благословляти себе через те, що послухався ти Мого
голосу.
22:19 І вернувсь Авраам до слуг
своїх.
1. Докритична парадигма
Найкращим представником був Оріген. Він шукав
«містичний» або «духовний» сенс біблійного тексту і
намагався показати його як префігурацію чогось у Новому
Завіті.
22:6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав
на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і
пішли вони разом обоє.
Те, що Ісак сам несе дрова є символом того, що
Христос сам ніс хрест: «І, нісши Свого хреста,
Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському
Голгофа» (Ів 19, 17); обов’язком священика є нести
дрова для жертвоприношення. Ісак і Ісус – жертви і
священики одночасно.
22:13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж
ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов
Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення
замість сина свого.
Баран також є префігурацією Ісуса, він
представляє «Слово, яке стало тілом», Христа, який
страждав і помер «в тілі». Ісак представляє Боже Слово,
дане «згори», Христа «за духом». За духом Христос складає
жертву Отцеві, за тілом стає жертвою, складеною Отцеві:
«Оце Агнець
Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів 1, 29),
«Ти священик
навіки за чином Мелхиседековим» (Пс 110,
4).
22:16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє,
тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого,
одинака свого.
«Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав
Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і
всього?» (Рим 8,
32). Авраам є префігурацією Бога: Авраам жертвував
свого смертного сина, Бог жертвував свого безсмертного
Сина.
2. Критична парадигма
Епоха просвічення з радикальним скептицизмом
Декарта на біблійному полі створила історично-критичний
метод дослідження Біблії, суть якого полягає в тому, щоб
відділити «зміст» Біблії, яким є Боже слово, від «самих
текстів», які є відносно недосконалими. Це започаткувало
раціоналістичний підхід до Біблії, який остаточно був
затверджений в половині XX ст. енциклікою папи Пія XII Divino afflante Spiritu.
Відомий біблієзнавець Брюс Вовтер пояснює опис
жертви Авраама вже по-іншому. Складання людських жертв
Богові серед семітів було звичайним явищем. Опис жертви
Авраама – це опис духовного перелому в самому Авраамі,
який через релігійну вразливість доходить висновку, що
Бог не хоче кривавих людських жертв. Релігія семітів
переходить на вищий рівень.
Еріх Оербах представляє інший спосіб –
літературну критику. Він порівнює жертву Авраама з
поверненням Одіссея додому. Стиль Гомера – описати все
помалу і докладно так, щоб читач міг все побачити,
помацати й почути, навіть думки і психічний стан героїв.
Читач повністю поінформований про те, що діється в душах
героїв. Опис жертви Авраама – абсолютно протилежний
літературний стиль. Дослідник доходить висновку:
гомеричний стиль показує радість тілесної екзистенції,
Біблію цікавлять виключно моральний і релігійний
аспекти.
3. Посткритична парадигма
Цей метод називають ще «герменевтикою підозр»,
яка в біблієзнавстві народилась під впливом філософських
поглядів, пов’язаних з іменами Ніцше, Маркса і Фрейда –
учителів «підозри». Суть методу: біблійні автори не були
вільні від патріархальної ментальності своєї епохи, були
її рабами, тому біблійні тексти містять також приховані
наміри персонажів. Якщо до цього додати ще й психоаналіз
з його підсвідомими, неусвідомленими поставами й
мотивами, то в біблійних текстах треба знайти те, що
знаходиться між рядками.
Филіс Трайбл, представниця феміністичної
богословської думки, інтерпретує, що в Біблії вона не
знайшла жодного доказу на те, що Авраам був прив’язаний
до Ісаака. Він був прив’язаний до Ізмаїла й Агарі. До
Ісаака була прив’язана Сара. Сара перебувала в пастці
патріархального мислення, яке відводило жінці лише два
протилежні місця – бути господинею або рабинею. І саме це
штовхнуло її на злочин проти Ізмаїла й Агарі. Феміністине
богослов’я доходить висновку, що патріархальна культура є
деструкційною для духовного розвитку не тільки жінок, але
й чоловіків.
|